Поки почало світати, козаки були вже далеко за Очаковом.З моря вставала рожева зоря, розмальовуючи його безкраю нь привабливими кольорами, немов стелячи перед козацькими чайками рожевий килим. Згодом золоте сонце, не виникнувши ще з моря, послало свій промінь під небо на білі хмарки й затопило їх рожевим кольором із золотими розводами. Весело глянули ті хмарки в блакитне море, як у люстро, і не можна було пізнати тепер, де море, а де небо. Нарешті з морської пелени з’явилося й саме сонечко. З півночі дихнув вітерець і, понадимавши на чайках вітрила, погнав їх туди, куди направляли керманичі, — на схід сонця.Щодалі хвиля більшала, проте козаки були байдужі до неї: не первина їм у море ходити. Вони запалили люльки та завели пісні про Сагайдачного.Отаманський байдак ішов посередині, а на ньому з прапорів було нап’ято гасло, щоб усі чайки купи трималися, щоб передні не відпливали далеко та не кидали задніх, бо під час походів траплялося таке лихо, що розбурхане море порозкидає козацькі чайки так, що потім отаман і не збере всіх. От і горнулися тепер усі чайки до отаманської, мов діти до матері.
Знайти та підкреслети відокремленні члени речення до їхньої синтаксичної ролі, будь ласка, через годину треба здати
-Добридень! З задоволенням! А на який фільм підемо?
-Хммм... Я люблю бойовики!
-Бойовики?.. Це ж просто біг та постріли!
-Що ти кажеш? Ці "біг та постріли" ще зіграти треба!
-Там грати нічого, лише кричати та втікати від ворогів. А як ти ставишся до мелодрам?
-Добре, бойовики ти не любиш. А я ось ненавиджу мелодрами, нудьга!
-Та яка нудьга? Там емоції, почуття!
-З тобою неможливо сперечатися... Ну хоч комедії ти любиш?
-Звісно, вони дуже веселі!
-У нашому кінотеатрі як раз є одна. Гайда за мною!
Кожна людина хоча б один раз у своєму житті замислювалась над тим, що для неї щастя і чи існує воно взагалі як таке. Це досить-таки непросте запитання, це одвічна тема. Ще давньогрецькі філософи намагалися пояснити це поняття, зрозуміти його сенс, вони пов'язували його зі станом урівноваженості, гармонії людської душі.
Можна з упевненістю сказати, що щастя — це насамперед особливий стан душі, який передбачає певну піднесеність настрою, радість і, звичайно ж, душевний спокій. Однак кожен із нас не повинен забувати про те, що слід вміти знаходити це щастя, намагатися побачити його в простих речах.
Неможливо визначити поняття щастя спільним станом для всіх людей в цілому. Річ у тому, що для кожного одне й те саме поняття матиме свій особливий зміст, важливий і зрозумілий лише для нього. Можливо, почуття радості, щастя викликає у когось споглядання на весняну природу, милування її неповторною красою. Це ж так чудово гати за її змінами і щоразу відкривати для себе щось нове. Приємно радіти цим змінам. Ось, приміром, пройшов легкий травневий дощик і наповнив повітря свіжістю, приємною прохолодою. І вмить яскравіше зазеленіла трава, з'явилися барвисті квіти... А може, для когось щастя становитиме спілкування з близькими людьми, зі своєю родиною. Як же важливо іноді просто побути з рідними, поговорити, висловити їм усе те необхідне, усе те, на що так часто не вистачає часу і про що потім так жалкуєш...
Можливо, хтось вбачає своє щастя у придбанні якоїсь речі, дуже йому необхідної. Воно здатне забезпечити людині радість або естетичну насолоду.
Так чи інакше, треба завжди пам'ятати про те, що щастя існує, треба тільки вміти побачити його, знайти, радіти життю в усіх його проявах, а не марно очікувати чогось, сподіваючись на якісь казкові марення.