Я хочу сказати що потрібно цінувати кожну мить-бо життя таке коротке.Час минає. Секунда за секундаю ми старішаємо. Час нас віділля від трипільського гончара, що робить добру справу. Час минає, скрізь пальці роботящої людини, історія плине і ми не замислюємось яке життя коротке. Людина не замислюэться, що для неї гроші це б нормального прожиття. А дріб’язкові сварки і щоддене сидіння перед інтернетом – марнування і не цінування власного життя. А роблячи добрі справи,завжди пам’ятай про те що, саме ми творимо своє щастя наших дітей та внуків. Народ говорить: що цінування власного життя це і є головний скарб в пам’яті людини. Старі люди більш розуміють всі барви життя, оскільки вони розуміють,що вони своє життя прожили. Все в житті нам дається тільки раз: народження, дитинство, молодість і як не прикро старість. Читаючи хороші, мудрі, старі книги ми завжди розуміємо цінність життя взагалі. Потрібно прислухатись да старих людей вони завжди цінують моменти свого життя. Завжди пам’ятайте своїх батьків цінуйте їх адже вони цінують вас, і надіються, що ви також це будете робити. Це і є головна ціль прожити своє життя не марнуючи його, а прожити з високо піднятою головою все життя, і не втратити жодної хвилини.
Більше роби, та менше говори.Будь господарем своєму слову.Книжку читай — розуму набирай.Вчитися ніколи не пізно.Друга група — прислів'я, в яких поєднується і пряме, і переносне значення. Вона не менш важлива, оскільки слугує містком від першої групи до інакомовлення («Дерево видно за плодами, а людину — за її ділами», «Коня керують уздами, а людину словами» тощо).Такі прислів'я особливих труднощів у тлумаченні не викликають — перша частина пояснює другу або навпаки. Але важливо обов'язково звернути дитячу увагу на влучно дібрані порівняння, наприклад, дерево — людина, плід — діло, кінь — людина, узда — слово.Така робота не лишає школярів байдужими до влучних народних афоризмів, вони замислюються над їх значенням, дослуховуються до їх звучання.Ці вислови пробуджують у дітей естетичні почуття, вчать розуміти виразність, образність рідної мови, готують до сприймання поезії.Птиця створена для польоту, а людина — для роботи.Добрий чоловік без роботи, що бджола без меду.Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.Наука для людини, як сонце для життя.Гарна птиця пером, а людина розумом.Голова без розуму, що млин без води.Поміч у свій час, що дощ у засуху.Остання група прислів'їв — інакомовлення. Зовсім не дивно, що подеколи учні намагаються розгадати їх як загадки. Але на відміну від загадки, де потрібно відшукати зашифрований предмет (явище), в прислів'ях криється характеристика певної ситуації, яка легко виявляється в конкретних умовах, де розтлумачує події і вчинки. Саме тому метафоричні прислів'я найліпше вводити в активний мовленнєвий запас дітей, «прив'язуючи» до певної ситуації. Можливі два шляхи накопичення прислів'їв:1) природний — від ситуації до прислів'я;2) творчий — від прислів'я до ситуації. Перший недаремно названо природним. Як відомо, прислів'я виникали або спонтанно, як оцінка чи дотепна характеристика ситуації, якихось рис вдачі (наприклад, хвалькові говорили: «На небі чути, як мухи кашляють», байдужому казали: «Байдуже ракові, в якім горшку його варять» тощо), або були засновані на довгих Наприклад, побачила давня людина камінець, придивилась до нього уважніше, порівняла з рослинами — росте без корінця. Оформилась думка: «Камінь росте без коріння». Поступово мудрець помітив, що безпритульний камінець схожий на позбавлену захисту людину. Так з'явилось переносне значення цього речення, яке тепер стало прислів'ям УЧНІ значення цього вислову здатні осягнути після прочитання притчі «Корінь життя» [Паламарчук О., Скрипченко Н.Ф., Савченко О.Я., Волошина Н.Й. Читанка 3(4). — К.: Освіта, 1993. — С. 15—16], «Плакучий бук» [А.Хорунжий] [Там само. — С б утворення інакомовностей можна показати під час вивчення байок А.Глібова. Мораль байки схожа до прислів'їв своєю лаконічністю, виразністю узагальнень. Вона так само виводиться з конкретних фактів, свідком яких неначе був байкар. (« .Що, братику, посіяв, те й пожни!», « . Дурне безладдя лихо діє», «На, небоже, те, що мені не гоже» та багато інших). Дітям також буде цікаво дізнатись, що прислів'я іноді виникали з казок («Битий небитого везе» тощо).Вивчення прислів'їв продовжується підбором до сюжетних малюнків, оповідань, казок, віршів найбільше відповідних зразків цього жанру усної народної творчості.Другий шлях — творчий. Він передбачає моделювання ситуацій можливого використання прислів'їв, створення сюжетних малюнків. Цікавим і ефективним буде написання коротеньких творів за заданою темою-прислів'ям. Наприклад,Шабля ранить тіло, а слово — душу.Сказав якось хлопчик матері образливе слово. Заплакала мати. «Пробач», — сказав син. Вона ж відповіла: «Рана від колючки загоїться, й сліду не залишиться. Рана від слова також заживе, проте слід глибокий зостанеться».Дружили два хлопчики. Одного разу вони засперечалися і один другого обізвав. Той і образився. Дружбу такою, якою вона була раніше, не повернеш. Якщо вдарити шаблею, вона поранить тіло. Але рана заживе, і ти забудеш. Якщо ж сказати образливе слово, воно поранить душу і ніколи не забудеться.
