Помагите Виписати і вказати усі випадки історичних чергувань голосних
звуків.
Розбуджена свіжим весняним повітрям, гіркотним присмаком свіжо-
зеленої землі, невтомним щебетанням жайворонка у високості, трубним
криком журавлів, відчуває людина стремління пригорнути весь глибокий
світ; і вона робиться добрішою, відвертішою, співчутливішою,
довірливішою, тому що є щось чарівне і до солодкого щему в серці
хвилююче в природі цієї пори року...

1. Душа болить за рідну Україну. Душа болить за рідну цю країну. Як забирають її в нас, і як влада віддає наказ. Коли нема за що купити хліба, старим дідам і старим бабусям. Не можу я сказати навіть слово, воно все рівно право голосу втратило давно. Як подивлюсь які будинки в президента, і бідно як живуть в селі моїм. Одразу за душу хватає біль жорстокий, за Україну рідну тяжкий біль. Як помирають люди у лікарнях, і як благають про копійчину матері, благають же вони не заради себе заради хворої дитини, а грошей не хвата. Душа болить за рідну Україну, не та вже країна за яку воювали в 43-му.

 А Михайло мені сказав, що ви збираєтесь їхати, аж туди де зовсім немає лісів (М. Стельмах). 2. З невеселою радістю, що пробивалася крізь усі тривог,и я вискочив на весняну вулицю, де кожна калюжка тримала собі клапоть сонця (М. Стельмах). 3. Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає (Т. Шевченко). 4. Дід Терентій щоразу над новою худобинкою мудрує, щоб звеселити нею і людей, і своїх онуків, хоча сам уже й розлучився з радістю (М. Стельмах). 5. Назбираю цвіту аж на цілий срібний карбованець, бо дуже люблю, коли є багато зошитів (М. Стельмах). 6. І бійці відразу помітили, що літо вже минуло, що вже настала осінь з нескінченними мряками, розбитими дорогами, холодними вітрами (О. Гончар). 7. У Єгора і тепер зберігається рушник, який подарувала мати, щоб не забував рідної домівки (М. Стельмах)