ПОМГИТЕ Я ВАС УМОЛЯЮ Знайдіть рядок, у якому всі слова є дієприкметниками *
світлим, розповідаючи, співаючий, люблячий
написаною, мамою, розказаною, читаючий
співаючий, граюча, посивілий, перелитий
ходячий, сонячний, звірячий, сплячий, співаючий
2. Дієприкметник є в реченні
Велика душевна насолода гортати щойно надруковану книгу.
Я ще ніколи не бачив стільки калини й оглядав червонуваті, барвисті кетяги.
Незабаром, швидко посміхаючись, посунули важкі громаддя хмар.
Земля посміхалась, мріючи про теплі краплини дощу.
3. Усі дієприкметники активного стану
летючий, згаданий, засіяний, задуманий, приписаний
заляканий, плачучий, падаючий, крокуючий
пожовклому, змарнілий, вмираючий, звисаючий
мріючий , лежачий, зрубаний, оплачений
Які спільні ознаки має дієприкметник та дієслово?
вид, час, залежні слова
б, рід, залежні слова
Складену і просту форму та залежні слова
Минулий, майбутній та теперішній час і залежні слова
За до яких суфіксів утворюються активні дієприкметники?
-н, ен, -т-
-уч-, -юч-, -ач-, -яч-
уч-, -юч-, -ач-, -яч-, -л-
-л-, ен, -т-
Вкажіть речення, у якому правильно розставлено розділові знаки при дієприкметниковому звороті.
Закінчується історія, створена, моєю уявою.
Одцвітають вишні, посаджені, бабусиними руками.
Нічні дерева, присипані пухнастим снігом, нагадуюсь фантастичних охоронців лісу.
Земля, засипана, весняними квітами, нагадувала чарівний килим.
За до яких суфіксів утворюються пасивні дієприкметники?
-л-, ен, -т-
-уч-, -юч-, -ач-, -яч-
-н, ен, -т-
уч-, -юч-, -ач-, -яч-, -л-
Укажіть рядок, у якому усі дієприкметники записано ПРАВИЛЬНО
квітувший, почувше, написана, зіграною
читавші, переписані, програні, залиті
зарошені, спеченим, захмареній, перемелена, летючі
сяявший, посадженими, пофарбовані, фарбуючі.
Вкажіть речення, яке потребує редагування.
На зустріч за мо усіх охочих
До уваги працюючих у третю зміну.
Мене надихають картини, створені природою
Велика таємниця тримати в руках ще не прочитану ніким книжку.
Вкажіть рядок, у якому дієприкметники записані НЕПРАВИЛЬНО
мріючий, сиплючий, правлячний, збираючий, почорніла
примруживший, приписавший, зламавший, загнувшому, зваривший
запечені, відредагований, закосичені, зафарбованого
приклеєні, перевінений, загнутий, пересипаного
Вкажіть рядок, у якому усі дієприкметники записані ПРАВИЛЬНО
Поросший, загорілий, зблідла, палавші
зів'янувших, квітуючих, згорівших, засипаною
Змужнілі, палаючі, зібраних, працюючих
жевріючі, працювавших, нагадувавших. пеписавшому
Утворіть правильну форму дієприкметника. (збліднути) від часу фарба
збліднувша
зблідніла
зблідніюча
блідла
Відповідь:Природу потрібно берегти - тому, що вона нас "береже"!
На мою думку, природа - це дорогоцінний скарб. Ми живемо нею, дихаємо нею, вона для нас - все. Але не всі люди це розуміють, і тому забруднюють повітря, озера, ставки, висушують болота, зрубують дерева, а зрубане дерево не поповнить наше повітря киснем, не прихистить влітку від пекучого сонячного проміння, тому не можна бездумно рубати ліси. . Природа - найцінніше у цьому світі . Краса природи милує наш погляд і заспокоює.
Детальніше - на -
Пояснення:
Про це подумалося прохолодного лютневого зоряного вечора, під променями місячного світла. Дивовижна краса, яка оточує нас, змусила задуматися над давно відомою істиною "краса врятує світ". Але чи це дійсно так? Чи може все це справді завчена суспільством фраза, яка ніяк не втрачає свого значення? А особливо, в наш складний час, змушує сподіватися саме на неї...
Все це відтворило в моїй пам’яті один епізод, який запам’ятавсяназавжди. Перебуваючи на виставці молодих запорізьких фотографів, мені спала на думку ідея поспілкуватися з одним із учасників. Атмосфера була відповідною: повітря і навіть стіни виставки були насичені творчістю, все наштовхувало на згадку відомої істини про красу. Я мимоволі розпочаларозмову з митцем і якось спонтанно зачепили тему краси, тему людських цінностей та ідеалів. І ось, узавершення розмови я задалаключове і, як мені здавалося, логічне запитання: "Чи зможе краса врятувати світ?" Усупереч моїм очікуванням, фотохудожник заговорив не про істинну красу, якій належить стати рятівною силою, а, навпаки, висловлював думки, які зводилися до того, що "фразі вже 200 років", а краса поки що не рятує, і навряд коли - небудь врятує». В підтвердження тези він став наводити багато фактів і подій. У душі виникло величезне розчарування- фотохудожник, творець прекрасного,і він не вірить украсу! У будь-якому разі в порятунок красою...
Всі ми співіснуємо поруч, впливаємо один на одного, ділимося досвідом, спілкуємося. Поринаємо з головою в улюблену справу чи без особливого ентузіазму робимо незовсім любимуроботу, а потім повертаємося в наш спільний світ, в якому дійсно багато краси. Анасправді:вона рятуєнас?..
Краса у житті людини... Про неї мріють, її чекають, нею захоплюються. У людині все має бути прекрасне: і обличчя, і одяг, і душа, і думки. Про красу думав і писав у своєму щоденнику знаменитий М. Реріх, людина надзвичайно високої культури, гуманіст, мислитель, художник. У самий розпал другої світової війни, 31 березня 1942 р., коли на карту була поставлена доля людства і здавалося, що духовні цінності втратили будь-якийсмисл, він написав:«...Людина прагне її, знаходить і приймає красу без усяких умов, а так тому тільки, що вона-краса, і з благоговінням схиляється перед нею, не питаючи, чим вона корисна і що можна на неї купити? І, можливо, у цьому й полягає найбільша таємниця художньої творчості, що образ краси, створений нею, стає одразу кумиром, без усяких умов. А чому він стає кумиром? Тому що потреба краси розвивається найбільше тоді, коли людина в розладі з дійсністю, у дизгармонії, у боротьбі, тобто, коли найбільше живе, тому що людина найбільше живе саме в той час, коли чого-небудь шукає і досягає: тоді в ній і проявляється найбільш природне бажання всього гармонійного, спокою, а в красі є і гармонія, і спокій.
Чи можна зараз говорити про красу, про прекрасне? І можна, і потрібно. Через усі бурі людство пристане до цього берега. У грозі і блискавці воно навчиться шанувати прекрасне. Без краси не будуть збудовані нові фортеці і твердині.Нам відомо, що Україна здавна славиться народним мистецтвом. Дівоче вбрання і козацька люлька, топірець гуцула і спинка саней, бабусина скриня і мисник на стіні, вишитий рушник і звичайний віконний наличник — будь-яка ужиткова річ під рукою невідомого художника чи художниці ставала витвором мистецтва. І водночас творилася пісня, з'являвся народний живопис, бриніла бандура, ця українська арфа... Людина оточувала себе красою, знала в ній смак, художньо оздоблювала життя, заполонена одвічним бажанням творити.
На мою думку, найвідоміший афоризм «Краса врятує світ» - дещо неточний, бокраса не врятує світ коли-небудь, вона вже багато разів його рятувала. Людей у складних життєвих ситуаціях надихали шедеври мистецтва, природа або якась прекрасна людина поруч із ними. Чоловіки закохувались у прекрасних жінок та чинили заради них героїчні вчинки. Випадково побачена краса, почуті вірші поверталилюдей до життя.
Але ще потрібно з’ясувати, яка краса справжня?
Ми всі хочемо бути красивими зовні та докладаємо до цього багато зусиль. Чоловіки купують собі модний одяг та взуття, ходять у тренажерні зали та намагаються бути у спортивній формі. Жінкироблять таке саме, тільки ще накладають макіяж, купують багато прикрас. Я думаю, що краса навкруги нас майже у всьому, що нас оточує. У найменший хмаринці, у мурасі, яка тягне за собою соломину. Також у зморшках обличчя доброї бабусі, яка посміхається онукам. Віскристому снігові, у жовтому листі, що кружляє по осінній вулиці. У картині геніального художника, у пісні та музиці. Краса - це те, що покращує людям життя, дарує їм ра