Майбутнє і доля нашої країни залежить значною мірою від загальної освіти молоді і її професійного навчання та її інтелектуальних і духовних властивостей.
Країна планує підняти всі гілки економіки на найвищий рівень науки й техніки, здійснити автоматизацію виробництва, гарантувати збільшення в продуктивності праці і підняти виробництво продукції на рівень кращих світових зразків. Щоб здійснити всі ці плани, нашій країні потрібні високоосвічені і надзвичайно кваліфіковані люди.
Освітня система України може бути розділена на наступні типи: молодша або фундаментальна школа, професійна і технічна школа і вища школа. Кожен тип школи має своє завдання: загальній школі доведеться надати молодому поколінню глибокі і тверді знання основних принципів наук і як використовувати їх на практиці. Найголовніше завдання, яке вирішує школа, — практичне навчання для трудових дій згідно вимог життя, соціального, наукового і технологічного прогресу. Професійна середня школа надає молоді середню освіту плюс виробничу практику.
Потім іде вища школа. Кожен рік багато людей вступають у вищі освітні установи: інститути й університети.
Щоб бути визнаним, кожен повинен мати хороші знання тем, що викладаються у середній школі, які мають ті ж учбові плани.
Вища освіта доступна кожному. Молоді чоловіки і жінки мають можливість вступу до інституту або університету. Студенти-дівчата навіть переважають в педагогічному, медичному і деяких інших інститутах. Установи вищої освіти мають підготовчі факультети для тих, хто працює в сільському господарстві, промисловості і демобілізувався з армії. Після проходження десятимісячного попереднього курсу і складання іспитів, вони реєструються . як студенти.
Країна має три види установ вищої освіти: університети, політехнічні і спеціалізовані інститути. Є багато нових і старих університетів в Україні. Серед них, без сумніву, ми можемо назвати Львівський університет. Навчання, дослідницька робота, соціальна діяльність, різні види спорту — все це частини життя студентів. Студенти, які мають здатність і бажання робити дослідження, можливо, стають аспірантами негайно після випуску.
Я ще навчаюсь у школі, але вже не раз і не два запитував себе: ким бути? І я вирішив у майбутньому стати провідником пасажирських вагонів, як і мій тато.
Від нього я дізнався, що це одна з найбільш масових професій на залізничному транспорті. Перед відправкою в рейс провідник приймає вагон, інвентар, постільну білизну. Забезпечує посадку і висадку пасажирів, правильно розмішує їх у вагоні, створює необхідні для зручного проїзду умови: порядок і чистоту у вагоні, нормальний температурний режим, вентиляцію повітря.
Провідник повинен стежити за справним станом ходової частини вагона, автогальмом і електроустаткуванням, усувати в ньому дрібні дефекти. Він повинен знати правила технічної експлуатації залізниці, розміщення станцій маршруту свого поїзда. З шкільних предметів необхідно добре знати географію, фізику, мови. Головне для провідника вагона — доброзичливість, що повинна поєднуватися з стю, уважністю при обслуговуванні пасажирів, акуратністю.
Моя мама працює перукарем. Вона дуже любить свою професію. Зробити людину красивою і привабливою — справа рук і вміння перукаря. Спеціаліст цієї професії працює в чоловічих, жіночих та дитячих салонах у міській і сільській місцевості, а також у цехах, де виготовляють перуки і шиньйони. Робить стрижку, різні види завивок, модні зачіски, манікюр тощо.
Висококваліфікований перукар повинен володіти знаннями з косметики, знати якості барвників, склад фарб застосування їх, знати призначення й будову устаткування, інструментів, пристроїв і апаратури, а також причини несправностей та засоби їх усунення.
Професія потребує художнього смаку, доброї координації рухів, уважності, ввічливості і такту.
Для успішного оволодіння професією необхідні міцні знання з хімії, біології, анатомії і фізіології людини.
Отже, професії моїх батьків дуже потрібні людям, і я вирішив, що найбільше користі принесу Батьківщині, коли буду провідником пасажирських вагонів.
Майбутнє і доля нашої країни залежить значною мірою від загальної освіти молоді і її професійного навчання та її інтелектуальних і духовних властивостей.
Країна планує підняти всі гілки економіки на найвищий рівень науки й техніки, здійснити автоматизацію виробництва, гарантувати збільшення в продуктивності праці і підняти виробництво продукції на рівень кращих світових зразків. Щоб здійснити всі ці плани, нашій країні потрібні високоосвічені і надзвичайно кваліфіковані люди.
Освітня система України може бути розділена на наступні типи: молодша або фундаментальна школа, професійна і технічна школа і вища школа. Кожен тип школи має своє завдання: загальній школі доведеться надати молодому поколінню глибокі і тверді знання основних принципів наук і як використовувати їх на практиці. Найголовніше завдання, яке вирішує школа, — практичне навчання для трудових дій згідно вимог життя, соціального, наукового і технологічного прогресу. Професійна середня школа надає молоді середню освіту плюс виробничу практику.
Потім іде вища школа. Кожен рік багато людей вступають у вищі освітні установи: інститути й університети.
Щоб бути визнаним, кожен повинен мати хороші знання тем, що викладаються у середній школі, які мають ті ж учбові плани.
Вища освіта доступна кожному. Молоді чоловіки і жінки мають можливість вступу до інституту або університету. Студенти-дівчата навіть переважають в педагогічному, медичному і деяких інших інститутах. Установи вищої освіти мають підготовчі факультети для тих, хто працює в сільському господарстві, промисловості і демобілізувався з армії. Після проходження десятимісячного попереднього курсу і складання іспитів, вони реєструються . як студенти.
Країна має три види установ вищої освіти: університети, політехнічні і спеціалізовані інститути. Є багато нових і старих університетів в Україні. Серед них, без сумніву, ми можемо назвати Львівський університет. Навчання, дослідницька робота, соціальна діяльність, різні види спорту — все це частини життя студентів. Студенти, які мають здатність і бажання робити дослідження, можливо, стають аспірантами негайно після випуску.
Що я знаю про професії моїх батьків
Я ще навчаюсь у школі, але вже не раз і не два запитував себе: ким бути? І я вирішив у майбутньому стати провідником пасажирських вагонів, як і мій тато.
Від нього я дізнався, що це одна з найбільш масових професій на залізничному транспорті. Перед відправкою в рейс провідник приймає вагон, інвентар, постільну білизну. Забезпечує посадку і висадку пасажирів, правильно розмішує їх у вагоні, створює необхідні для зручного проїзду умови: порядок і чистоту у вагоні, нормальний температурний режим, вентиляцію повітря.
Провідник повинен стежити за справним станом ходової частини вагона, автогальмом і електроустаткуванням, усувати в ньому дрібні дефекти. Він повинен знати правила технічної експлуатації залізниці, розміщення станцій маршруту свого поїзда. З шкільних предметів необхідно добре знати географію, фізику, мови. Головне для провідника вагона — доброзичливість, що повинна поєднуватися з стю, уважністю при обслуговуванні пасажирів, акуратністю.
Моя мама працює перукарем. Вона дуже любить свою професію. Зробити людину красивою і привабливою — справа рук і вміння перукаря. Спеціаліст цієї професії працює в чоловічих, жіночих та дитячих салонах у міській і сільській місцевості, а також у цехах, де виготовляють перуки і шиньйони. Робить стрижку, різні види завивок, модні зачіски, манікюр тощо.
Висококваліфікований перукар повинен володіти знаннями з косметики, знати якості барвників, склад фарб застосування їх, знати призначення й будову устаткування, інструментів, пристроїв і апаратури, а також причини несправностей та засоби їх усунення.
Професія потребує художнього смаку, доброї координації рухів, уважності, ввічливості і такту.
Для успішного оволодіння професією необхідні міцні знання з хімії, біології, анатомії і фізіології людини.
Отже, професії моїх батьків дуже потрібні людям, і я вирішив, що найбільше користі принесу Батьківщині, коли буду провідником пасажирських вагонів.