Поширене означення НЕ ТРЕБА відокремлювати в реченні (розділові знаки пропущено)
1)Поле залите таємним молочним світлом безшумно розсувалося перед нами.
2)Стражданнями визначено нам добувати зернини мудрості не видобуті з книжок.
3)Покрите хмарами сонце на цей день червоно вибилося з-за гори.
4)Утомлені своїм довічним рабством вони жадають розірвати пута.
2.Поширене означення НЕ ТРЕБА відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено)
1)Вічність це симфонія складена верховіттями наших душ.
2)Душа це сповнена таємниць музика.
3)Клятви дані в бурю збуваються в тиху погоду.
4)Камінь кинутий другом б’є болючіше.
3.Правильно розставлено розділові знаки в реченні
1)Ти горда цариця, мене повела за собою.
2)Ахнули козаки, почувши таку страхітливу вість і руки опустили.
3)Моя княгине! Ти ідеш вмирати, піднявши вгору стомлене лице.
4)Під ранок, годині о шостій, самотній блукав я надвор
Скласти твір про кульбаби в лузі можна так:
Луг – чарівне місце для відпочинку. Він багатий різні барви: зелені, жовті, фіолетові. Виходиш на галявину і бачиш, що вона засіяна маленькими жовтими шарами. Це кульбабки. Вони радують око відвідувачам лугу вже навесні. З них можна сплести гарні віночки та пустити їх у струмочок.
З плином часу кульбабки втрачають свою барвистість. Вони перетворюються на сірі та пухнасті кулі. Такі кульки легко задмухати. Тоді понесуться кульбабки з вітром по всьому лугу. Ростуть кульбаби в лузі й радують подорожніх своїми жовтими барвами.