Поширене означення НЕ ВІДОКРЕМЛЮЄТЬСЯ в реченні А) приголомшений велемудрою наукою я підводжуся з охололої стерні. Б) Шепіт пальмових гаїв і сузір'я схожі на тяжкі виноградні грона п' янять серце морехода. В) Двічі тяжко поранений раз майже вбитий Устим аж тоді у степу повірив, що вцілів. Г)
Нагрітий за літо яр дихав Сашкові в обличчя перецвілими будяками. Д) Стомлені дорогою ми майже не розмовляли ледь тримаючись на ногах. Будь-ласка до іть

Було (дієслово) видно (дієслово) яри (ім.) й (спол.) вузькі (прикм.) долини (ім.) з (прийм.) садками (ім.), з (прийм.) білими (прикм.) хатами (ім.). На (прийм.) горах (ім.), на (прийм.) золотих (прикм.) банях (ім.) та (спол.) хрестах (ім.) лиснів (дієсл.) тихий (прикм.) відблиск (ім.). Тихо (присл.) на (прийм.) горах (ім.), мертво (присл.) в (прийм.) балках (ім.) та (спол.) долинах (ім). Цвітуть (дієсл.) соняшники (ім.). Озвучені (дієприкм.) бджолами (ім.), вони (займ.) чомусь (займ.) схожі (прикм.) для (прийм.) мене (займ.) на (прийм.) круглі (прикм.) кобзи (ім.), які (займ.) земля (ім.) підняла (дієсл.) зі (прийм.) свого (займ.) лона (ім.) на (прийм.) високих (прикм.) живих (прикм.) стеблах (ім.). І (спол.) під (прийм.) кожним (займ.) кущем (ім.) можеш (дієсл.) натрапити (дієсл.) на (прийм.) це (займ.) кругле (прикм.), соковите (прикм.) сонечко (ім.), зриваєш (дієсл.), розламуєш (дієсл.) - і (спол.) лежать (дієсл.) на (прийм.) долині (ім.) дві (числ.) іскристі (прикм.) грудочки (ім.), натикані (дієприкм.) насінням (ім.).

.. Моя рідна країна, земля наших батьків, на якій нам судилося народитися і жити, яка стала для всіх нас Батьківщиною.Велична і трагічна історія  нашої  країни.  Здавна  численні  завойовники  приходили  на  нашу прекрасну,  багату землю,  щоб  загарбати  нас  й  поневолити  український народ.Народні пісні, думи, перекази донесли до нас правду про давні героїчні і сумні часи, коли славні козаки-запорожці боронили волю народу, священні землі рідної землі.Тривалий час Україна, втративши незалежність, стогнала під ярмом поневолювачів. Але тліла в народі під попелом неволі «іскра вогню»  , невмирущим виявився нескорений дух, прагнення до свободи.Наші землі бачили багато, вони все пам’ятають. Чому ж ми не взмозізрозуміти та зберегти нашу історію?  Зробити все, щоб болючі    уроки історії були засвоєні та більше не повторювалися.    І першим, хто сказав про це навесьсвіт,був ТарасШевченко: Не вмирає душа наша,Не вмирає воля.Традиції  великого  Кобзаря  підхопили  і  продовжили  його  численні послідовники – всі ті, кому не байдуже, хто ми і звідки  ми пішли? Хто наші батьки,  які  наші  цінності  та  як  ми  їх  захищаємо? Саме  завдяки  їхній титанічній праці, самозреченості заради Вітчизни Україна нарешті здобула самостійність, стала незалежною. На цьому шляху зроблено тільки перші кроки. Багато ще складних проблем у молодої нашої держави.Я народилася на українській землі, живу в Україні і сподіваюсь, що буду жити тут все своє життя. Тут живуть люди, яких я люблю. Тут моя родина, мої друзі. Україна – моя Батьківщина. І я її люблю, погану або гарну, злиденну або багату. Нехай не зовсім гладко в країні й   дуть справи, але вона в мене єдина, іншої такої країни немає. І не буде. Україна - це чарівна природа, це неповторна культура, це все те що навколо нас