Поширене означення відокремлюється в реченні (розділові знаки вилучено) А Я зупинився біля закосиченої мальвами господи.
Б На затіненій розлогою грушею призьбі хтось заворушився .
В Вже видно червоні очі й тремтячі рожеві храпи коней спотворені люттю
обличчя верхівців.
Г Шляхта перелякана козаками сховалася за міськими мурами.
Д Селянсько-козацьке військо Кривоноса становило велику силу бо було з’єднане з основними силами.
У всіх реченнях є відокремлене означення, окрім (розділові знаки вилучено)
А Слово здатне переносити величезний обсяг інформації з минулого в сьогодення і з сьогодення в прийдешнє.
Б Земля скована морозом покрилась білим снігом.
В Мчав засніжений Василько дорогою назустріч холодному вітрові без шапки обмерзлий обвітрений .
Г Говіркий він веселий гостинний любив товариство.
Д Гори заворожені красою ніколи не бачених степів причаїлися .
Відокремлене означення виділяється комою в реченні (розділові знаки вилучено)
А Хато моя скільки радості скільки глибоких найдорожчих почуттів принесли моєму серцю проведені тут години.
Б Ніжне й щедре сонце ти якому я поклоняюся й поклонятимуся все життя, дорога й велика моя річко хоч приснись мені.
В І очі мої і мій слух – усі почуття заспокоєні біля тебе оповиті тобою красо моя
моє свято щастя моє.
Г Сполохані стрільбою качки знялись і полетіли.
Д Наспівані ще в дитинстві пісні залишаться у серці на все життя.
Установіть відповідність між відокремленим членом речення та прикладом
1 обставина
2 додаток
3 прикладка
4 означення
А батько, досвідчений вчений, добре був обізнаний к цьому питанні.
Б Андрій успішно склав екзамени з усіх предметів, окрім математики.
В Повечерявши, вся сім’я сиділа під хатою на призьбі.
Г Стольне місто Київ, багато грабіжників, ворогів зазіхало на тебе.
Д Налякані першими морозами, трави поникли.
Установіть відповідність між відокремленим членом речення та прикладом
1 обставина
2 додаток
3 прикладка
4 означення
А Кожен народ має такі пам’ятні дати, прив’язні до певних географічних місць , які навіки вкарбовані у серцях.
Б Українці, прославляючи свою працю в піснях, прославляли і землю свою.
В За винятком Степана, усі зібралися біля школи.
Г Тут уже ніхто не жив, і усе узялося пусткою.
Д Через них, через тих дівчат, не можу одружитися.
Установіть відповідність між відокремленим членом речення та прикладом
1 обставина
2 додаток
3 прикладка
4 означення
А Лаврін, обережно обкосивши гніздечко, пішов косити далі.
Б Парубок побачив дивну квітку і хотів не збити з неї роси, не зняти дорогої краси, дарованої природою.
В Найбільшу славу мала велика церква Святої
Софії, або Божої Мудрості, з десятьма банями.
Г Крім різноманітних квітів, росли тут і лікарські рослини.
Д О мій крилатий господине, моє ти ладо принеси.
Установіть відповідність між відокремленим членом речення та прикладом
1 обставина
2 додаток
3 прикладка
4 означення
А Старий дуб, високий, крислатий, був схожий на могутнього велетня.
Б Укривши берег польовими квітами, весна пішла далі творити дива.
В Не знаю я нічого ніжнішого, окрім дотику лагідних маминих рук.
Г Ми, учні 8-Б класу, намагаємось добре закінчити навчальний рік.
Д У саду чулося солов’їне щебетання, яке перегукувалось з зозулиним «КУ-КУ»
Німий жебрак, старцюючий бродяга,
Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,
Прах, купа жалюгідного рам'я.
(Дмитро Павличко) [це епіграф]
На мою думку, твоя мова, подарована тобі долею, — це те, що ти любиш і мусиш зберегти для своїх дітей як унікальний Божий дар, як те, стосовно чого відчуваєш синівський обов'язок.
Є чимало переконливих аргументів, якслушність цієї думки. По-перше, енергія ко\таеться добром чи злом до тієї людини,У народі про це кажуть: як гукнеш, так і відгук __ге, слово, як і зброя, може вразити людину, завдати їй навітьбільшого болю, аніж куля або гостра шабля. Щоправда, рани,заподіяні словом, не тілесні, а душевні, але гояться вони надтоповільно.Яскравим прикладом художнього осмислення дії слова-зброїє поезія Володимира Сосюри «Я знаю силу слова». Ліричний геройцього твору називає слово зброєю щастя: воно є квіткою влюбові й штиком у ненависті. Як бачи.мо, слово — особливазброя, здатна не лише вбивати.Прикладів із життя на підтвердження цих аргументів є сила-силенна. Серед них особливо вражає своєю лаконічною суворістюстаття Кримінального кодексу України «Доведення до самогубства», яка передбачає покарання для тих, хто своїми діями абословами спонукає іншу людину до суїциду.Отже, слово є дуже сильною зброєю, здатною впливати й натого, хто Гі має, і на того, на кого вона націлена. Тому треба вмілоповодитися зі словом, навчитися скеровувати його на добро, відповідатиза свої слова, завжди добре думати перед тим, як щоськазати.Гримотять литаври, стяги пломеніють,
Ген високо сонце осяває путь,
А попід горою яром-долиною
Козаченьки славні у похід ідуть.
М. Олійник
Хто ми? Які? Звідки походимо? Ці питання ставить перед собою кожен українець, намагаючись зрозуміти себе й свій народ. І з далекої давнини, ніби відповідь, долинають до нас легенди й перекази.
Наддніпрянські легенди стверджують, що перші люди-велетні з'явилися на берегах могутньої ріки, що несла свої води крізь болота, ліси, гори й степи ще до створення сонця. Жили вони в темряві і цочували себе досить впевнено в безмежному чорному просторі. Коли ж на небі народилося світило, сполошилися люди і, піднявшись на високі могили, почали плювати на вогняну кулю, бог прокляв їх і перетворив на кам'яних ідолів, які й досі стоять на високих курганах, ніби нагадуючи нам про те, що нічого не повинна відкидати людина, не зрозумівши цього спочатку.
«Характерною рисою малороса служить природжена насмішкуватість, яка не покидає його і в найтяжчі хвилини, — стверджував один автор у брошурі «Україна та українці», яка була видана в Москві у 1918 році. — Ця риса характеру проглядається навіть у дітях, коли послухаєш їхні влучні прізвиська й жарти, якими вони нагороджують один одного, послухаєш і мимоволі засмієшся».
Інший дослідник українського побуту у зв'язку з цим зазначав: «Малорос не тільки кепкує над іншими, але над самим собою, незважаючи інколи на надзвичайно сумне своє становище». І тут же розповідає історичний випадок, коли за якусь провину цар наказав висікти козацьких старшин. Під час жорстокого шмагання ті переморгувалися й кивали на батоги: «А щр, добрий подарунок для наших дружин буде?».
«Не той козак, що на коні, а той, що під конем», — вчили на таких прикладах сиві 'запорожці юних воїнів.
Які риси ми відкриваємо в наших предків, батьків, родичів? Що ще в собі потрібно буде прийняти як неминучість, як ланку в спадковому ланцюжку? Що візьмемо за взірець, з чим доведеться змиритися, а що, можливо, підправити, підтесати?
Українець з давніх віків дивував представників інших народів своєю мудрою волелюбністю. Недарма в народних піснях і легендах селянина називали паном-господарем.
Так, саме паном, хазяїном почувався селянин на своїй землі, яку повсякчас йому доводилося захищати, навіть ціною свого власного життя. І волелюбність наша якнайяскравіше відобразилася в козаччині, визвольній боротьбі під проводом Богдана Хмельницького, та й самій Запорізькій Січі.
Як за зовнішнім виглядом, так і за внутрішніми якостями запорозькі козаки загалом були характерними типами свого народу й свого часу. За описами сучасників, вони переважно середнього зросту, плечисті, ставні, міцні, сильні, на обличчя повні, округлі, від літньої спеки й степового повітря смагляві.
У внутрішніх якостях козаків помітне поєднання чеснот і вад, завжди, врешті-решт, властивих людям, що вважають війну своїм головним заняттям і ремеслом свого життя. Жорстокі, нещадні до своїх ворогів, запорозькі козаки були добрими друзями, вірними товаришами, справжніми братами один одному, надійними соратниками своїх сусідів. Світлий бік характеру козаків становили їх добродушність, безкорисливість, щедрість, схильність до щирої дружби, яка так високо цінувалася в Запорожжі, що, за козацьким правилом, гріхом вважалося обдурити навіть чорта, якби він потрапив січовикам у товариші. Окрім того, світлими рисами характеру запорозьких козаків була-висока любов до особистої свободи, глибока повага до старих, простота, поміркованість і винахідливість у різних безвихідних випадках. Ці риси загалом притаманні українському народу, народу звитяжному й хороброму, доброму й свободолюбному, чесному зі своїми друзями й непримиренними з ворогами.
Наш народ завжди понад усе цінував почуття власної гідності, самоповаги.
У наш час, можливо, існує потреба в тому, щоб повернути селянській родині високу культуру побуту, яка пов'язана була з вірою та відвічним потягом до наук та культури.
Наука землеробства й книжна наука в Україні йшли поруч від часів Ярослава Мудрого. Освіченість українського селянина дивувала іноземних мандрівників, тому, певно, так легко звикали селянські діти в най-блискучіших європейських дворах. Синам козака Розуме, яких один письменник зневажливо називав синами пастуха, братам Розумовським за їхню шляхетність і мудрість присвячували твори геніальні Моцарт іБетховен.