поставити розділові знаки
У сімдесятих роках мати їздила по школа… в яких свого часу працювала. Приїхала й до Пирогів. Проте не застала юрка його забрали до Німеччини і бабуня Настя цього не пережила.
Повернувшись мати згадувала як у війну ходила з нею копати картоплю чи виламувати кукурузу. Обідаючи мама нашвидкуруч ковтала картоплину-другу бо обід був в неї найбіднішим. А я потроху-потроху підсувається до тіток й при цьому робив вигляд, що їхні вузлики мене не обходять. І майже завжди мені малому що-небудь перепадало то шматочок сала, то шкуринка натерта часником.
А Песик почувався добре він гасав по всіх усюдах качався чи припадав навколо братика. І не нічого. Мабуть він ловив мишей яких було видимо невидимо.
Щоб мене не забрали в Німеччину вирішили тікати. Пам'ятаю зранку стояли на кременчугскій дорозі. Навколо нас щось винюхував Песик.
Залишайся шепотів я ми далеко поїдемо може будешь зайвим.
Проте Песик біг за підводою час від часу відлучають. Ночувати випало під скиртою бо найбільше село почорніло спалене фашистами. Чи від страху чи холоду але я довго не міг поринути в беспамятство…
