Поставте подані словосполучення в родовому, давальному й орудному відмінках і запишіть.
Двісті п'ятдесят сім кілометрів, сто сорок дев'ять пасажирів, тисяча дев'ятсот років, шістсот сімдесят три автомобілі, двісті вісімнадцять підручників, триста дев'яносто п'ять гривень.

Кожен з нас звик до того, що хліб є щоденною звичною стравою на нашому столі. І мало хто замислюється над тим, як цей хліб приходить до нас на стіл. Дехто скаже - з магазину. Але не все так просто. Спершу колгоспники мусять зорати поле, потім засіяти його зерном. Поки пшениця сходитиме, потрібно доглядати її. Коли вона достигне, комбайни збирають урожай, молотять, відділяючи зерно від соломи. Пізніше це зерно везуть до млина, де з нього мелють муку. А вже муку везуть до пекарні, де й спечуть для нас той самий хліб. Як бачимо, дуже багато праці вкладено в кожен шматок хліба. Тому хліб треба шанувати.

 Прибираю свою кімнату
Моя кімната невелика, але дуже затишна. Коли прийшов час іти до школи, її впорядковували всією сім'єю. Праворуч від дверей стоїть письмовий стіл. На ньому стоїть письмове приладдя та глобус. Над столом знаходиться невелика книжкова полиця, на якій стоять усі мої підручники та зошити. Ліворуч — моє ліжко. Воно застелене яскравим покривалом, на ньому зручно сидять мої улюблені м'які іграшки.
Тож коли настає день прибирання, я знаю, що мені робити. Насамперед слід витерти від пилу підвіконня, полити квіти. Стерти пил із усіх полиць і зі стільця також, потім поскладати речі на свої місця, взяти пилосос і почистити килим. Коли це робиш систематично, — немає ніяких проблем, немає невдоволення чи небажання прибирати. Моя кімната мені дуже подобається ще тим, що на стелі наклеєні такі дивні шпалери: коли світло вимикається, вони сяють зірками на нічному небі. І мені здається, що я лечу в космосі, махаю всім на прощання рукою і... непомітно засинаю.