,поставте розділові знаки.
Намалюйте схеми до цих речень.
1.Легенький вітерець жене підганяє
хмарки на небі. Високо летять і
курличуть лелеки.
2.Із лісу тягне і вогкістю і запахом
сосон. Білочка збирає і засушує
горішки.
3.Сонце хоч і гріє але радіє золоту на
деревах. Над квітами кружляють
золоті бджоли але осінь вже дихає
холодом.
4.Край села стояла
простора однак невеличка
школа. Вона немов потопала
в зелені та квітах. Навколо неї
шикувались ряди каштанів
лип беріз. А в шкільному
саду росли і яблуні і груші і
сливи. Пришкільна ділянка
буяла жоржинами і
чорнобривцями а на клумбах
красувалися айстри.
Вся історія людства починалася писатися не завтра, не через якийсь час, а сьогодні і зараз. Кожному важливого моменту відведено свій час в історії. Той час, коли всі трапилася, і не хвилиною пізніше або раніше. Так, і в нашому житті, все трапляється, тоді, коли потрібно. І якщо кожен замислювався, що саме від його сьогоднішнього рішення залежить завтрашній день, можливо, все було б зовсім по-іншому і набагато краще.
Є люди, які покладаються на долю. Але ж свою долю ми будуємо самі. Від прийнятих ними рішень, від сказаних слів і від зроблених справ залежить наша доля. І якщо покладатися на долю, то це-те ж саме, що покладатися на себе. Просто люди знайшли собі виправдання для того, щоб сьогодні нічого не робити. Але коли ще, якщо не сьогодні. Наша історія, наше життя починає писатися з моменту зачаття і до останнього вдиху. І нікому і ніколи не вдалося відстрочити цей момент хоча б на секунду. Все сталося, так як і повинно було статися і саме в цей момент, не завтра, не через рік, а сьогодні.