Поставте розділові знаки при відокремленій прикладці, виділіть її , коротко вкажіть умову відокремлення, тобто право, яким користувалися.
1. Мамо, налийте мені молока духмяного соку з липневого поля.
2. Бережу реліквію єдину батькову світлину фронтову.
3. Коли мати хліб пекла, ми діти поумивані сиділи і тихенькі.
4. Ми всі із хліба виростали, сину, із праці себто чуда із чудес.
5. Мінялись ери, покоління, лиш не мінялося воно неопалиме і нетлінне пшеничне визріле зерно.
6. Упала гілка лапа снігова.
7. Ах, як вона цвіла чарівна квітка!
8. Люблю васильки скромні квітки. Розквітли дві троянди в парі вогню дві чаші, повні вщерть.
9. Розцвів зірками пишними жасмин вродливий син пахучої хуртеч руки до сонця всього світлого оборонця.
11. Дуби кронасті зелені собори чітко вимальовують у воді свої силуети.
12. Вінцем досягнень і надбань людини є, мабуть, рукотворне чудо сад.

А справа була така, ми з Микиткою вирішили що в неділю підемо в навколосвітню подорож. П'ятниця та субота минали дуже довго здавалось, що кожна година тривала вічність.А коли нарешті настала неділя, ми були щасливі, ми зібрали речі, їжу, я вирішив незаморочуватись і взяв два тістечка, а Микитка тьох літрову банку компоту.Вирушили ми в дорогу о восьмій ранку і вирішили що краше йти лісом. Зайшовши в ліс нас дуже здивувала тиша, здавалось що всі птахи замерли в очікуванні чогось. Поблукавши по лісу деякий час ми зрозуміли що заблукали. Навкруг починало сутиніти і нас невтішала перспектива ночівлі в лісі поряд з голодними хижаками, Я запропонував йти прямо і тут в хащах щось зашуміло, цей звук наче відлуння лунав у голові знов і знов, ми присіли за землю і вже хотіли кричати, як з кущів вийшов Микитин батько з ліхтарем в руках. Виявляється нас з самісінького ранку шукали по всьому селі. Звісно вдома ми отримали нагоріхи, але однако ми спали у власних м'якеньких ліжечках, а не в лісі. А ми з другом вирішили що більше ніколи неподомось самі в навколосвітню подорож.

Надійне плече друга

Хіба не той справжній друг, хто прийде і скаже, що ти відхилився від шляху правди, навіть якщо весь інший світ твердить, що ти бездоганний і неймовірний? Хіба не той справжній друг, хто вкаже тобі на помилки, але залишиться поруч, щоб до х виправити? Хіба не той справжній друг, хто буде раз за разом повертатися за тобою на шляху, навіть коли ти на повний голос кричиш: "Залиш мене тут і йди один"? Хіба не той справжній друг, хто бачив тебе і в біді, і в радості, і на злеті, і в падінні, і на вершині гори і на її підніжжі, і все одно залишається поруч? Хіба не той справжній друг, для кого ти можеш бути точно таким же?

Велике щастя мати можливість сказати: "У мене є друг", і ще більше щастя знати, що хтось вважає тебе своїм другом, тому що бути справжнім другом ой як не Ось про що я міркую цього ранку. Бажаю кожному з нас стати таким другом або подругою своїм близьким людям, дружин і чоловіків, батькам, дітям і тим, хто завжди поруч.