Поставте розділові знаки у складносурядних реченнях. Запишіть їх у такій послідовності: а) кома ставиться у складносурядному реченні; б) кома не ставиться; в) тире у складносурядному реченні. 1. Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил (Г. Масленко).

2. Над обрієм Києва сходить зоря у зеніт і вічний Славута тече у грядущі століття (П. Перебийніс).

3. Обережно проминаємо густі зарослі і очам відкривається рівний та широкий лан (Ю. Збанацький).

4. Зліва при мокрій долинці кінчались жита і починалась лука (М. Коцюбинський).

5. Думав доля зустрінеться — спіткалося горе (Т. Шевченко).

6. А літо йде полями і гаями і вітер віє і цвіте блакить (А. Малишко).

7. І потім сміючись вдарила палицею по гілці струснула цілу шапку снігу і сонячна холодна курява окутала нас (О. Гончар).

8. А вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій (В. Сосюра).

​

Відповідь:

О так, немає (присудок) більшої краси (підмет) понад оту, що творчістю назвали (присудок) (В.Колодій) (тип - двоскладне). 2.Вечорами вже не чути було (присудок) Савиних пісень (Гонч.) (тип - односкладне безособове). 3. Не можна не згадати (присудок) про рідкісну невибагливість обліпихи до природних умов (З журн.) (тип - однослкадне неозначено-особове). 4. Темрява (підмет), глибока й студена, розлилася (присудок) над світом, і, здавалося, ні перейти (присудок) її, ні перелетіти (присудок) (Гонч.) (тип - двоскладне). 5. Дні (підмет) подовшали (присудок), повернуло (присудок) на весну (Підс.) (тип - двоскладне). 6. Ні вогню, ні полум’я – тільки дим (підмет) (Н.тв.) (тип - односкладне означено-особове). 7. Ні, не можна забути (присудок) юність і все (підмет) те прекрасне, що лишилося (присудок) на все життя (А.Ш.) (тип - двоскладне).

Пояснення:

Було це багато років тому. Коли я ще була(був) маленькою(маленьким). Я грала(грав) зі своєю бабусею у міському сквері. Граючи, я як і всі інші діти бігала(бігав), лепила(лепив) пасочки, гойдалася(гойдався) на гойдалках та раділа(радів) дитинству. Ось так було і того дня. Ми з бабусею вже збирались йти додому. Як недалеко від нас гралася дівчинка, яка тоді на думку моєї бабусі напевно загубилася. Ми підійшли до неї, як вона раптом почала плакати. Бабуся запитала чому вона плаче? А вона відповіла їй бурмочачи під носа, що загубила матусю і не знає що їй робити. Я невагаючись,одразу взяла(взяв) їі за руку і повела(повів) шукати батьків дівчинки. Поки ми шукали їі маму, ми познайомилися. Хоча ми тоді майже не вміли ще балакати, але я все одно запам'ятала(запам'ятав) цей день на завжди. Згодом, ми знайшли їі матусю, яка також бігала по скверу,шукаючи доньку. Ось так ми стали найкращими друзями. І навіть товаришуєм зараз.