І. Поставте розділові знаки в поданих реченнях. Підкресліть уточнювальні члени речення. 1.Десь на краю села лісок маленький ріс. Сюди у Луг Великий в плавні втікали вбогі та безправні із-під кріпацького ярма (М. Рильський). 2.І серце полинуть бажає туди аж до краю степів (Б. Грінченко). 3.Отут край берега крутого сумує іноді козак (Л. Глібов). 4.Посередині долини біля Кривого Рога зійшлися річки: Саксагань, Бокова й Боковенька. Ген далі край неба виникало таємне марево приваблюючи очі великими озерами блискучої води. (А. Кащенко). 5.Там над Россю стоїть одна висока скеля. В скелі внизу чорніла чорна продухвина неначе двері в середину скелі (І. Нечуй-Левицький). 6.Воркувала Горлиця у садку у куточку тихенькому на бузку (Л. Глібов).
По-перше, немає межі досконалості. Попри те, що ми знаємо свою рідну мову, ми так само повинні розвивати отримані знання та збагачувати свій словниковий запас. По-друге, у нас час володіння іноземною мовою, особливо англійською, дуже важливе. Після закінчення школи, щоб знайти хорошу роботу, завжди потрібно знати хоча б ще одну іноземну мову. Люди, які вивчають іноземні мови, вважаються більш кваліфікованими та розумними. Адже вони не стоять на місці, а розвиваються.
Якщо людина добре знає мову або мови, то на ринку праці вона займатиме більш вигідну позицію. З такою людиною навіть спілкуватися набагато приємніше, ніж з неписьменною людиною. Розвиваючись, ми так само повинні розвивати знання мови. Інколи це може до у розв’язанні деяких життєвих проблем.
Іронічно обіграна національна традиція й карибська екзотика в макаронічному поєднанні — ознаки твору Юрія Андруховича «Козак Ямайка».
І в іронічній поезії Ю. Андруховича такий сердешний Мамай-Ямайка у вицвілих шароварах нарікає на долю та підлих зрадників-піратів, через яких не вдалося допастися до щедрот Фрітауна з його «сріблом-злотом» і принадливими дівчатами. Тепер ось доводиться сердезі «кружати сивуху» в компанії з хитрим піратом Діком, який продав козацьку справу за «тридцять гнилих ескудо»... Немає щастя козакові в цьому світі, хіба що на «вечірній зорі» трохи розрадить душу тужлива мелодія «цукрової сопілки».
Слова і смисли, як і одяг, можуть стиратися й зношуватись від частого використання. А для їхнього «поновлення» іронія підходить якнайкраще — ось як у вірші Ю. Андруховича з таким несподіваним поглядом на традиційну в нашій літературі козацьку тему.
Объяснение: