***потрібно написати продовження до цього твору*** чарівне місце безлюдний берег здавався таким, як і колись в дитинстві, як часом бачив він у снах, в кучерявих верболозах, що подекуди припадали до води, купаючи в пслі свої зелені чуби. а далі вигрівались піщані висипи, немов вибілені сонцем полотна, на яких подекуди виднілися підбіл і зелена рута. зелений острів. так здавна люди звали мальовниче урочище в межиріччі псла і хортиці, омите з трьох боків голубою течією. коли ж навесні вся ця оболонь заливалася повінню, тоді вона була схожа на своєрідне море, в якому купалися дерева, неначе зелені вітрила шаланд.усі довколишні луки залиті водою, і тільки в середині травня ріки увіходили в свої береги. та й тоді, щоб потрапити сюди, треба було пере на човні або перейти вбрід кілька рукавів і старих річищ. тихе чарівне місце. трохи далі від псла над розплесканими озерцями й затоками росли тополі, осичина, вільхи, берези й дуби. де-не-де темною стіною здіймалися зарості вільшини, а на ній плівся білястий хміль і розливав довкіл ніжні пахощі. і докоряв собі береговець, що малював іноді казна-що, вигадував неіснуюче. або ще й гірше: крутився в щоденній суєті суєт, марнував і, може, від того не знав радоста й щастя творчості. буду дуже ! 2-4 абзаців буде наперед !
І, ось, сьогодні, я стою гаю за тим, що відбувається тут. Нічого не змінилося за стільки років. Міста розвиваються, шумлять, а тут все так, як і колись. Спокійні люди прогулюються вулицями, нікуди не поспішаючи. Старенькі діди і далі випасають худобу гають за тою могутньою рікою.
Весняна повінь вже минула і на берегах річки з'являється перша травичка. Але тварини не дають їй вирости - відразу вискубують її. для мене, це найчарівніше місце в світі і хочу завжди сюди повертатися!