Потрібно підкреслити Золотить осінь куполи дерев, пливе за обрій журавлина пісня. Джерела б’ють, співають і кричать, а потім виливаються у ріки… Тече туман у берегах ріки, й течуть в тумані птиці над рікою, сидять в човнах із вудками дядьки, а сиві коні йдуть до водопою. Колишися, калинонько, колишися, зеленими листочками розпишися, сонячними променями розмалюйся, з дужим вітром буйнесеньким розцілуйся. Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягоди дарує

    Написати твір-міркування про те, кого я вважаю своїм другом, можна так:
    Дружба - це дуже цінний скарб. Я шаную дружбу і щасливий від того, що маю справжніх друзів. Але як визначити, хто є другом насправді? Я вважаю, що друг - це людина, яка є щирою з тобою. Вона не обманює, не зраджує, не підводить. Ця людина здатна поставити твої інтереси вище за її. Вона завжди поряд, коли цього потребуєш ти. І вона з тобою не тільки у щасливих моментах, а й під час твоїх невдач. Якщо всі відвернуться від тебе та будуть проти, справжній друг завжди буде поруч.
     Я дуже радий, що маю таких друзів. Проте чи є гарним другом я? Я завжди намагаюсь підтримувати тих, хто поряд. Бути зі своїми товаришами і в радощах, і в печалі. Тому я вважаю себе хорошим другом. Я не тільки приймаю хороше ставлення до себе, а й намагаюсь віддавати. Відвертість, доброта, відданість - риси, що до дружити довго. Бережімо дружбу, бо вона є основою нашого життя!

І. 1. Тихо-тихо по землі ходить мир — щоденний, звичний (І.Жиленко.) 2. Мій синочок синьоокий в колисці усміхається мені. (В.Сосюра.) 3. Пильнуйте, люди добрі й щирі, не спіть, учені і женці! Чатують нас людинозвірі з страхіттям атомним в руці. (В.Симоненко.) 4. Ніхто свого щастя-долі не вгадає. (М.Стельмах.) 5. Страшно безсило-малим чути себе перед мертю, але страшніше, коли ні за що вмерти! (Б.Олійник.) І ревуть пароплави, гудуть паровози, і аероплани прокреслюють слід. (В.Стус.) 7. Замерехтіло між двох світів щось невпізнанно-знане. (В.Стус.) 8. Не знав, не знав звіздар гостробородий, що в антисвіті є антизірки, що у народах є антинароди, що у століттях є антивіки. (Л.Костенко.)

ІІ. 1. Заходило сонце, мінялося барвами небо — то жовтогарячими, то густо-червоними, то просинюватими. (Григір Тютюнник.) 2. Червонобоким яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий. (М.Рильський.) 3. Над водою пропливало легеньке білосніжне павутиння. (Ю.Збанацький.) 4. Небом котилися сірі з білим хмари, вряди-годи вигулькувало сонце. (Вал. Шевчук.) 5. В'яже осінь ліси перевеслами бурштиново-коралово жовтими. (Н.Забіла.) 6. Чудовий килим опалого листя осики то спалахує криваво-червоним і малиновим кольором, то вилискує ніжно-рожевим, світло-жовтим, оранжевим. (Ю.Збанацький.) 7. Вітер жене стернею блякле перекотиполе. (О.Гончар.) 8. Тільки рясним верховіттям шептала вічнозелена сосна. (Леся Українка.)