Потрібно виписати речення з відокремленими означеннями ть!

Легенда про рушник

Жила в одному селі мати, щира, добра, мала вона трьох синів. Вони були дуже працьовиті, тільки не вміли вишивати. Мама дуже любила своїх синів і вишила кожному з них по одному рушнику , витканому з білого полотна, для того, щоб загортати у нього хліб. Коли будуть їхати в далеку дорогу. Бо хліб на рушнику життя величає і здоров’я береже. Та померла мати, а сини на її могилі білий рушник постелили. Через три дні на тому рушнику дивні квіти, червоні , сині, розквітли. Хто їх вишивав, ніхто не знає, лише вітер про те розповідає.

​

Моя мама- найкраща мама у світі. її руки випромінюють доброту та любов. колис вони гойдали коли я був(була) маленьким(-ою). а пізніше допомагали робити перші кроки. мама мене тримала за руку, коли вела у перший клас. мамині руки дуже працьовиті. вони рідко відпочивають. зранку до вечора трудяться заради нас. мама своїми добрими руками готує всій сім"ї сніданок, обід, вечерю та смачні тортики. ми не завжди цінуємо все, що робить матуся для нас. часом не слухаємо її, погано поводимось або забуваєм подякувати їй за все. мамині руки це найдорощий скарб у нашому житті.

Скласти листа до близької людини із звертаннями та вставними словами пропоную так:

Бабусю, пише тобі твоя улюблена онука Ганнуся. Як ти себе почуваєш? Як справи? Як там мій дідусь? Бабуню, щиро вірю, що у вас все чудово. Сподіваюсь, ми скоро побачимось. Певна річ, я б із задоволенням залишилась у вас погостювати на літо.

Бабусю, я закінчила рік відмінницею. Нарешті, я вільна від навчання. Тепер я мрію лише про подорожі та побаченні із близькими людьми. Бабуню, передавай привіт діду та сусіду Іллі. Чекаємо на зустріч!

З любов'ю,

Ганнуся.

Звертання: бабусю, бабуню.

Вставні слова: сподіваюсь, певна річ, нарешті.