Патріот, незалежно від того, в який час він живе, у воєнний або мирний, це людина, яка не просто любить Батьківщину, Вітчизну в думках, а той, хто намагається робити все можливе, щоб країна процвітала, щоб у країни і її жителів було майбутнє. Патріот-це той, хто не шкодує сил, а часом і життя, щоб країна була незалежною. Це той, хто завжди готовий стати на захист кордонів країни, якщо це буде потрібно. Патріот – це той, хто цікавиться історією країни, в якій він живе, знає традиції, культуру, рідну мову. Це люди, хто знає своє коріння, хто шанує пам’ять тих, хто віддав своє життя за наше щастя. Ось ця людина дійсно гідна називатися патріотом. Так, ми не обираємо Батьківщину, але вже з самого дитинства ми до неї прикипаем душею і тілом, ми любимо місто, в якому почалася наше життя, нас тягне додому, на рідну землю, на малу Батьківщину, а все тому, що ми любимо свою Вітчизну.Про свій патріотизм не обов’язково кричати на весь світ, мало того, справжні патріоти цього і не роблять, вони мовчки, не розмовами, а справами, показують свій патріотизм. Що сьогодні можемо зробити ми, будучи школярами, для своєї країни? Можна почати з малого, наприклад, активно приймати участь в організованих суботниках, ми можемо не смітити по під’їздах і на вулицях. Ми можемо наводити лад у своїх дворах, парках і скверах, стежити за пам’ятками історії, за братськими і солдатськими могилами, ми можемо стати добрішими, підтримувати один одного і йти до спільної великої мрії – мрії зробити нашу Батьківщину ще більш світлою, красивіше, багатше. Ось тоді і про нас скажуть: «Це патріоти своєї країни»
1) Мені запам'яталося багато творів з української літератури, особливо вірші Василя Симоненка. 2) На уроці біології ми почали ознайомлюватися з ботанікою, тобто з наукою про рослини. 3) Часто дідусь відчував якісь різкі поколювання під серцем, особливо вранці. 4) Незважаючи на погоду, Марія кожного для купалась з подругами у річці, навіть у найбільшу спеку. 5) На невеликій галявині, на березі Дніпра, вони любили влаштовувати літературні вечори. 6) Люди, переважно молодь, не дуже цікавляться мвоїм минулим. 7) В свої сонячні дні, під час канікул, вона збирала багато квітів для мами.
Так, ми не обираємо Батьківщину, але вже з самого дитинства ми до неї прикипаем душею і тілом, ми любимо місто, в якому почалася наше життя, нас тягне додому, на рідну землю, на малу Батьківщину, а все тому, що ми любимо свою Вітчизну.Про свій патріотизм не обов’язково кричати на весь світ, мало того, справжні патріоти цього і не роблять, вони мовчки, не розмовами, а справами, показують свій патріотизм.
Що сьогодні можемо зробити ми, будучи школярами, для своєї країни? Можна почати з малого, наприклад, активно приймати участь в організованих суботниках, ми можемо не смітити по під’їздах і на вулицях. Ми можемо наводити лад у своїх дворах, парках і скверах, стежити за пам’ятками історії, за братськими і солдатськими могилами, ми можемо стати добрішими, підтримувати один одного і йти до спільної великої мрії – мрії зробити нашу Батьківщину ще більш світлою, красивіше, багатше. Ось тоді і про нас скажуть: «Це патріоти своєї країни»
2) На уроці біології ми почали ознайомлюватися з ботанікою, тобто з наукою про рослини.
3) Часто дідусь відчував якісь різкі поколювання під серцем, особливо вранці.
4) Незважаючи на погоду, Марія кожного для купалась з подругами у річці, навіть у найбільшу спеку.
5) На невеликій галявині, на березі Дніпра, вони любили влаштовувати літературні вечори.
6) Люди, переважно молодь, не дуже цікавляться мвоїм минулим.
7) В свої сонячні дні, під час канікул, вона збирала багато квітів для мами.