Душа болить за рідну Україну Я - українець, і я - патріот України. Але це не означає, що я вважаю Україну якимось раєм на землі. Звісно, ні: для мене особисто бути патріотом - це любити рідну країну і при цьому бачити всі її недоліки. Як на мене, люди зможуть змінити життя на краще тільки тоді, коли в них душа болить за рідну Україну. В мене душа теж болить. Болить тому, що вже чотири роки проти моєї Батьківщини ведеться неоголошена війна. Багато людей вже постраждало: хтось втратив рідних та близьких, комусь довелося лишити домівки та переїати, залишаючи позаду налагоджене стабільне життя. Душа болить, коли бачиш, що у країні перманентна економічна криза, і більшість людей ледве-ледве зводить кінці з кінцями, навіть ті, хто працює. А що ж говорити про соціально незахищені верстви населення - інвалідів, пенсіонерів, багатодітні родини? Вони зараз не живуть, а намагаються вижити. І все ж таки я сподіваюсь, що колись Україна вирішить всі ці проблеми, за які зараз болить душа. І наша Батьківщина перетвориться на цивілізовану, економічно розвинену країну.
Відзначають Масляну, Петривку, День Івана Купала, День Петра и Павла.
7 липня православні християни святкують Різдво святого пророка Предтечі та Хрестителя Божого Івана. За церковними переказами, батьки Івана Хрестителя — Єлисавета й священик Захарія з міста Хеврон. Вони аж до старості не мали дітей, але одного разу під час богослужіння Захарії явився архангел Гавриїл. Він став біля кадильного жертовника й провістив народження в Захарія сина, і син той стане провісником Захарія спочатку не повірив архангелу, і той його покарав за невіру німотою. Це покарання одночасно було й знаменням, що Гавриїл каже правду. Коли довгоочікувана дитина нарешті народилася, Захарія на папері написав, що її зватимуть Іваном. І німота одразу спала. Його син, Іван став хрестителем. Народ має свої уявлення про це свято. У цей день Іван Хреститель освятив воду та прогнав злі сили. Народ дав цьому святу свої, так би мовити, неофіційні назви: Іван-травник, Іван-чаклун та ін. Загалом це дуже давнє язичницьке свято, яке було певною мірою переосмислене після запровадження християнства на Русі.
Я - українець, і я - патріот України. Але це не означає, що я вважаю Україну якимось раєм на землі. Звісно, ні: для мене особисто бути патріотом - це любити рідну країну і при цьому бачити всі її недоліки. Як на мене, люди зможуть змінити життя на краще тільки тоді, коли в них душа болить за рідну Україну.
В мене душа теж болить. Болить тому, що вже чотири роки проти моєї Батьківщини ведеться неоголошена війна. Багато людей вже постраждало: хтось втратив рідних та близьких, комусь довелося лишити домівки та переїати, залишаючи позаду налагоджене стабільне життя. Душа болить, коли бачиш, що у країні перманентна економічна криза, і більшість людей ледве-ледве зводить кінці з кінцями, навіть ті, хто працює. А що ж говорити про соціально незахищені верстви населення - інвалідів, пенсіонерів, багатодітні родини? Вони зараз не живуть, а намагаються вижити.
І все ж таки я сподіваюсь, що колись Україна вирішить всі ці проблеми, за які зараз болить душа. І наша Батьківщина перетвориться на цивілізовану, економічно розвинену країну.
Відзначають Масляну, Петривку, День Івана Купала, День Петра и Павла.
7 липня православні християни святкують Різдво святого пророка Предтечі та Хрестителя Божого Івана. За церковними переказами, батьки Івана Хрестителя — Єлисавета й священик Захарія з міста Хеврон. Вони аж до старості не мали дітей, але одного разу під час богослужіння Захарії явився архангел Гавриїл. Він став біля кадильного жертовника й провістив народження в Захарія сина, і син той стане провісником
Захарія спочатку не повірив архангелу, і той його покарав за невіру німотою. Це покарання одночасно було й знаменням, що Гавриїл каже правду. Коли довгоочікувана дитина нарешті народилася, Захарія на папері написав, що її зватимуть Іваном. І німота одразу спала. Його син, Іван став хрестителем.
Народ має свої уявлення про це свято. У цей день Іван Хреститель освятив воду та прогнав злі сили. Народ дав цьому святу свої, так би мовити, неофіційні назви: Іван-травник, Іван-чаклун та ін. Загалом це дуже давнє язичницьке свято, яке було певною мірою переосмислене після запровадження християнства на Русі.