Повертався козак з війни, заболіли йому ноги, і сів він під ліщиновий кущ спочити. А ліщина аж до самих очей йому хилиться, зморене личенько провіває. Так вподобала ліщина подорожнього, що, як той піти вже собі хотів, заговорила до нього людським голосом: «Візьми мене із собою: душу розважу і дорогу покажу!..» Стяв козак шабелькою гілочку, а вона — давай до нього співати.
Покладе козак гілочку за пазуху — потепліє на серці, візьме у руки — заговорить гілочка й заспіває... Мало стало козакові ліщинової сопілки, схотілося й іншої деревини пізнати... Тому зробив він сопілочку із верби, калини, бузини... Кожна мала свій відмінний звук і своє призначення.
Сопілкою калиновою чи яворовою сповіщали про народження дитяти. Сходилися сусіди і грою закликали новонародженому щасливу долю. Дівчачу долю — сопілкою з калини, а хлоп’ячу, звісно, яворовою...
А кожен, хто чув голос бузинової сопілки, полишав усяку роботу і поспішав попрощатися з покійником. Грою на бузиновій сопілці не тільки живих на прощання з померлим скликали, а ще злих духів від душі відлякували.
Гуртову роботу в селі розпочинали і завершували грою на сопілці, тому що вона прикликала радість і щастя, відлякувала біду й смуток. Було це копання криниці чи ставка, закладання підвалин нової оселі чи ще якась важлива робота, але завдяки сопілці
праця мала бути успішною
(Напишіть переказ, )
Скажу відверто, мені довподоби Новий рік, що спокушає своїми мандаринками, подарунками, малюванням морозних візерунків. Цьогоріч не радію сильно, що пов'язано з відсутністю снігу. Надворі досить холодно, так що я палю у грубці. Як не крути, а свято наближається. Я чекатиму його, хоч би довго довелося чекати.
У Києві дітлахи ліплять снігову бабу, мов ніколи раніше цього не робили. Так вони чекали на сніг. Я святкуватиму вдома у сімейному колі, про що повідомила друзів заздалегідь.
На Новий рік є можливість перепочити від навчання, яке вже трохи набридло. Проте я не розслабляюся, бо необхідно опрацювати навчальний матеріал наступного семестру. Відсвяткую так, щоб була користь і радість.
Порівняйте:
Він повернув убік. — Ударив у бік.
Спочатку це не було ясно. — З початку розмови вони зрозуміли вашу думку.
Прочитай вірш напам’ять. — На пам’ять він подарував мені книжку.
Всередині щось дуже заболіло. — Це правило шукай в середині розділу.
Зауважую вам востаннє. — Вони постукали в останнє вікно.
Ми чуємо це вперше. — Зайдемо в перше село.
У нас чимало є досягнень. — Чи мало вам допомагали?
Ми теж виступали на зборах. — Він говорив те ж, що і я.
Якось воно уже буде. — Як ось і Марко на поріг.