Повний синтаксичний розбір «це схоже на дуже сповільнений,елегійний дощ,коли краплина за краплиною зриваються з гілляки і,падаючи в синє озерце,що вже утворилось навколо стовбура,додають йому глибини й синяви»

Списати речення, розставити розділові знаки. Підкреслити граматичну основу. Вказати вид речення; засоби зв’язку та смислові зв’язки між частинами складносурядного речення. Намалювати схеми тільки до складносурядних речень.

Дмухнув вітер понад ставом і сліду не стало.

Хай вітер дерева колише й співають в садах солов’ї!

Він хотів одразу встати але штурман наказав відпочивати.

То пронесеться над болотами чайка то промайне бистрий баркас.

Встала й весна чорну землю сонну розбудила уквітчала її рястом барвінком укрила і на полі жайворонок соловейко в гаї землю убрану весною вранці зустрічають.

Чи може щось наплутано віками і атом вручено нам безрозсудно рано?

Нічна звивається стежина зітхає море віддалік дурман акацій парком лине роса голубить квітів лик…

Не то осінні води шуміли не то вітер бився в заломах провалля.

Посеред туману застережливо гукали кораблі й інколи лунав шаленіючий дзвін.

Низенький чоловік махнув рукою і машина зупинилася від’їхавши трохи вперед.

Хмари були світлі і усміхнене сонечко лоскотало волосся але за обрієм насувалась грозова хмара.

На порозі стоїть бабуся навкруги тиша скрізь ясно з поля вітерець віє з гаїв холодок дише…

Объяснение:

1: а
2: б
3: сонце
4: а
5:
6:а
7:
8:г
9:а
10:
11:а
12:

1: [дивуйешс‘а], [шчоденник],[він‘йетка],[прислівйа]
2: Допомагати,прикордонний,чорніти,безпорадна, прізвисько, стежина.
3:

1:коли в українські степи приходила рання весна, по селах починали лаштуватися в далеку дорогу чумаки. Проводжали їх урочисто, всім селом. Співали пісень, виголошували напуття, а сивий статичний у громаді чоловік благословляв їх. Отаман востаннє оглядав своїх побратимів. Зібралися тут найсміливіші, найдужчі, найвитриваліші. Всі вони справді можуть покластися один на одного в найбільшій небезпеці