Я вважав і вважаю, що людей обманювати не можна. Обманювати дуже негарно. Давай поміркуємо, чому. По-перше, тому, хто обманює, не вірять люди. По-друге, той, хто обманює, не може вимагати від інших правдивості.
Що обманювати негарно, відомо всім. А якщо ти не хочеш казати правду, коли тебе про неї запитують?.. Наприклад, щоб не хвилювати старших якими-небудь неприємними новинами. Отримав у школі погану оцінку, але батьки сьогодні були дуже зайняті та не поцікавилися успіхами у школі. А ти також нічого не сказав. Але ж не збрехав, не сказав, що оцінка відмінна. Поки згадають, можна й оцінку виправити... Ось що розповів мені один товариш. Під час зимових канікул він гостював у селищі у бабусі. Потоваришував з однолітками — сусідськими хлопчаками. Разом у сніжки грали, з гірки каталися. Неподалік від селища знаходиться великий ставок. Хлопцям суворо було заборонено виходити на лід. Це небезпечно. Але Олег, найвідчайдушніший з місцевих, весь час за усю компанію на лід, і одного разу вони все-таки пішли. Лід був ще слабенький, у деяких місцях прогинався. Ходили аж до темряви, каталися, веселилися. Прийшов Сашко (так звуть мого товариша) додому. Черевики, штани мокрющі. Бабуся вже хвилювалася. «Де це ви були? — запитує. — Я й на вулицю виходила, на гірці нікого не було». Сашко відповів щось нерозбірливе. Так і почалися небезпечні прогулянки. Але за декілька днів бабуся почала про все здогадуватися та відверто запитала, чи не ходять бува хлопці на ставок. Сашко хотів якось викрутитися, але стало соромно. Бачить, що бабуся дуже вже схвильована. І він в усьому зізнався. Як не вмовляв Сашко бабусю нікому не розповідати, нічого з того не вийшло. Дізналися інші батьки. З хлопцями суворо поговорили, пояснили, що їхні прогулянки були дуже небезпечні. «Гей, та, зраднику, знатися з тобою не хочу!» — заявив Сашкові Олег. Сашкові стало дуже прикро. Але два дні потому неподалік від берега провалився під лід рибалка. І хоча це був молодий і дужий чоловік, його ледве врятували. Добре, що поблизу були люди. Я сказав своєму товаришу, щоб він не засмучувався і не вважав себе за зрадника. Тим паче, що Сашко ще спочатку сказав Олегові про небезпеку, але той тільки засміявся у відповідь. Так, не можна виказувати друзів. Але якщо вони, помиляючись або не розуміючи всього, чинять щось небезпечне, погане? Можливо, Сашкова чесність врятувала когось від лиха.
Це було восени. Одного разу, ми з класом і з нашею вчителькою зібралися у ліс. Там ми розвели вогонь. Да гралися досхочу. Було дуже багато сухого листя. Ми стрибали в ньому і нам було дуже весело. Але Петрик взяв та підпалив палицю і підніс до сухого листя. Наша вчителька швидко схаменулася і побігла гасити полум'я,тому що сухе листя дуже швидко загорілося. Після цього вона всіх покликала до себе!Ми сіли навколо багаття. Та вчителька розовіла, що не можна гратися з вогнем, тому що можна нашкодити собі, може загинути ліс, якщо вчасно не погасити полум'я. Завдяки нерозумної поведінки Петра ми могли дуже нашкодити лісу і всій природі. Тому не можна гратися зв вогнем, ви зрозуміли,діти? Все діти похитали головами і більше ніколи не гралися з вогнем!
Що обманювати негарно, відомо всім. А якщо ти не хочеш казати правду, коли тебе про неї запитують?.. Наприклад, щоб не хвилювати старших якими-небудь неприємними новинами. Отримав у школі погану оцінку, але батьки сьогодні були дуже зайняті та не поцікавилися успіхами у школі. А ти також нічого не сказав. Але ж не збрехав, не сказав, що оцінка відмінна. Поки згадають, можна й оцінку виправити... Ось що розповів мені один товариш.
Під час зимових канікул він гостював у селищі у бабусі. Потоваришував з однолітками — сусідськими хлопчаками. Разом у сніжки грали, з гірки каталися. Неподалік від селища знаходиться великий ставок. Хлопцям суворо було заборонено виходити на лід. Це небезпечно. Але Олег, найвідчайдушніший з місцевих, весь час за усю компанію на лід, і одного разу вони все-таки пішли. Лід був ще слабенький, у деяких місцях прогинався. Ходили аж до темряви, каталися, веселилися.
Прийшов Сашко (так звуть мого товариша) додому. Черевики, штани мокрющі. Бабуся вже хвилювалася. «Де це ви були? — запитує. — Я й на вулицю виходила, на гірці нікого не було». Сашко відповів щось нерозбірливе. Так і почалися небезпечні прогулянки. Але за декілька днів бабуся почала про все здогадуватися та відверто запитала, чи не ходять бува хлопці на ставок. Сашко хотів якось викрутитися, але стало соромно. Бачить, що бабуся дуже вже схвильована. І він в усьому зізнався.
Як не вмовляв Сашко бабусю нікому не розповідати, нічого з того не вийшло. Дізналися інші батьки. З хлопцями суворо поговорили, пояснили, що їхні прогулянки були дуже небезпечні. «Гей, та, зраднику, знатися з тобою не хочу!» — заявив Сашкові Олег. Сашкові стало дуже прикро. Але два дні потому неподалік від берега провалився під лід рибалка. І хоча це був молодий і дужий чоловік, його ледве врятували. Добре, що поблизу були люди.
Я сказав своєму товаришу, щоб він не засмучувався і не вважав себе за зрадника. Тим паче, що Сашко ще спочатку сказав Олегові про небезпеку, але той тільки засміявся у відповідь. Так, не можна виказувати друзів. Але якщо вони, помиляючись або не розуміючи всього, чинять щось небезпечне, погане? Можливо, Сашкова чесність врятувала когось від лиха.
Це було восени. Одного разу, ми з класом і з нашею вчителькою зібралися у ліс. Там ми розвели вогонь. Да гралися досхочу. Було дуже багато сухого листя. Ми стрибали в ньому і нам було дуже весело. Але Петрик взяв та підпалив палицю і підніс до сухого листя. Наша вчителька швидко схаменулася і побігла гасити полум'я,тому що сухе листя дуже швидко загорілося. Після цього вона всіх покликала до себе!Ми сіли навколо багаття. Та вчителька розовіла, що не можна гратися з вогнем, тому що можна нашкодити собі, може загинути ліс, якщо вчасно не погасити полум'я. Завдяки нерозумної поведінки Петра ми могли дуже нашкодити лісу і всій природі. Тому не можна гратися зв вогнем, ви зрозуміли,діти? Все діти похитали головами і більше ніколи не гралися з вогнем!