Повторіть правила вживання розділових знаків в складному
реченні (ССР, СПР, БСР, з різними видами зв’язку) та
виконайте завдання
1.Спишіть, поставте розділові знаки, вкажіть вид кожного складного
речення, побудуйте схеми.
1. Правила етикету з’явилися в глибоку давнину як розумні форми
спілкування. 2.Та й досі істинним є твердження якщо люди перестануть
чинити за правилами вони втратять людську подобу. 3.Цих правил
вироблених багатьма поколіннями надзвичайно багато. 4. Наприклад у
Стародавньому Китаї їх налічували близько тридцяти тисяч.
5. У кожного народу свої правила та традиції зумовлені багатьма факторами
національною історією психологією політичним устроєм країни тощо.
6.Законодавцями етикету вважають англійців які стверджують справжня
ввічливість усюди однакова а вишукані манери породжуються здоровим
глуздом і добросердністю. 7.Зрозуміло важко перелічити всі життєві ситуації
у яких може опинитися людина.
8.Звичайно дотримання етикетних норм пов’язане із загальною культурою
людини її самоусвідомленням самоповагою та мірою шанобливого ставлення
до інших. 9. Запорукою дотримання приписів етикету є самоконтроль. 10. У
ході розмови треба повсякчас пам’ятати про необхідність контролю за всім
жестами і інтонацією і тоном. 11. Украй важливо володіти вмінням добирати
продумані відповідні до ситуації слова. До речі є перевірене часом слушне
правило немає напоготові доречної відповіді краще промовчи. 12. Як
стверджують філософи потрібно навчися уважно слухати спокійно
відповідати та припиняти розмову коли нічого більше сказати.

Рано чи пізно кожен з нас замислюється про своє призначення і місце в світі. Іноді це відбувається в юності, а іноді люди проживають життя, не замислюючись, і в старості пожинають плоди безглуздо прожитих років. Мені здається, що думати про своє призначення важливо і потрібно, адже від цього може залежати доля. Пошуки себе і свого місця в світі – завдання непросте, однак, чим раніше людина починає замислюватися про це, тим краще. Місце в світі – це, насамперед, професія. Я вирішила стати вчителем, тому що саме в цій професії я зможу відчувати, що приносять реальну користь. У сучасному світі дітям часто бракує любові, живого людського спілкування, грамотного ради. Нинішні батьки потопають у власних щоденних турботах, і часто їм не до дітей. Я впевнена, що школа може впоратися з цією проблемою. Хороший вчитель – це не тільки викладач певної дисципліни, але ще друг і наставник. Тому так важливо давати дітям тепло й увагу, у першу чергу. Кожна людина прагне до гармонійного життя, нехай навіть несвідомо. Однак гармонію кожен уявляє по-своєму. Я вважаю, що важливо реалізувати себе у всіх сферах життя, тому в майбутньому мені б хотілося створити сім'ю і виховати хороших дітей. Таким чином, питання про пошук свого місця в житті – питання дуже складне, і може знадобитися дуже багато часу, щоб відповісти на нього. При цьому очевидно, що варто замислюватися про такі речі, щоб згодом не довелося каятися в своєму бездіяльності або гірких помилок, скоєних в поспіху. Для себе я вирішила, чого хочу і до чого варто прагнути. Сподіваюся, що обставини будуть складатися сприятливо, і моє життя буде цікавою, насиченою і гармонійною.

     Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо.
     Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
    Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
     Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".