Поняття народу і Батьківщини для мене нерозривні і єдині. Говорячи про багатство свого народу, я уявляю неосяжні лани Батьківщини, море золотої пшениці під блакитним небом. Недаремно ці кольори — жовтий і блакитний — стали кольорами державної символіки українців. Моя земля багата родючими ґрунтами, які в роки Великої Вітчизняної війни ворог вивозив на захід; багата вона своїми надрами, які приховують у собі золото і бурштити, нафту і газ, руду та вугілля. Але найбільше багатство моєї Батьківщини — її народ.
Український народ — один із менших синів у сім'ї індоєвропейських народів. Ще його міфологія не розвинулась гаразд, як дуже раннє християнство у Києві, дуже рання візантійська християнська просвіта захопила й спинила її у самому процесі розвитку, повернула духовне життя вкраїнського народу на іншу стежку. Але, не зважаючи на те, що християнські догмати й християнська мораль уже увійшли в народне життя, ще й досі між народом не згинуло давнє поганство. Воно ще й досі держиться у житті народу, в обрядах і звичаях, у колядках, щедрівках, веснянках, купальських піснях, у весняних іграх, у приказках, забобонах і ліках сільських знахарок.
