Господь наш Иисус Христос, пришедший на землю нашего ради, основал Церковь, где невидимо присутствует и поныне, подавая нам все необходимое для жизни вечной, где "невидимо Силы Небесные служат", как сказано в православном песнопении. "Где двое или трое собраны во имя Мое, там Я посреди них" (Евангелие от Матфея, глава 18, стих 20), - сказал Он Своим ученикам апостолам и всем нам, верующим в Него. Поэтому много теряют те, кто редко посещает храм Божий. Еще больше согрешают родители, которые не заботятся о том, чтобы дети их посещали церковь. Помните слова Пустите детей и не препятствуйте им приходить ко Мне, ибо таковых есть Царство Небесное" "Не хлебом одним будет жить человек, но всяким словом, исходящим из уст Божиих"- говорит нам Пища духовная так же необходима душе человеческой, как пища телесная для поддержания телесных сил. А где же христианин услышит слово Божие, как не в храме, там, где Сам Господь невидимо наставляет собравшихся во имя Его? Чье учение проповедуется в церкви? Учение пророков и апостолов, говоривших по внушению Духа Святого, учение Самого Который есть истинная Мудрость, истинная Жизнь, истинный Путь, истинный Свет, просвещающий всякого человека, грядущего в мир.
Мова — це характер і духовна могутність народу. Саме він дає їй силу й красу. У своїх піснях він творить зразки неперевершеної поезії, а його генії і таланти високо підносять авторитет рідного слова, вплітаючи у вінок своєї культури найкрасивіші троянди.
Отакі квіти вплели в той вінок і Т. Г. Шевченко, і Леся Українка, і Олександр Довженко, і Олесь Гончар та інші генії українського народу.
Нас, українців, знають інші народи по безсмертних творах наших співвітчизників. Краса українських народних пісень давно привернула до себе увагу видатних знавців фольклору і в нас на Батьківщині, і за її межами. Один з російських письменників натхненно сказав про українське слово: "Українська музика та поезія є найрозкішніша, найзапашніша з усіх гілок світової народної творчості".
Саме українські думи передавалися національними гомерами-кобзарями, які дивують розмахом козацької відваги. На високості людського духу підносить мову рідної України Геній Тараса Шевченка. У його творах легко і природно звучить слово.
Я пишаюсь і плекаю кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших предків. Треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим.
Господь наш Иисус Христос, пришедший на землю нашего ради, основал Церковь, где невидимо присутствует и поныне, подавая нам все необходимое для жизни вечной, где "невидимо Силы Небесные служат", как сказано в православном песнопении. "Где двое или трое собраны во имя Мое, там Я посреди них" (Евангелие от Матфея, глава 18, стих 20), - сказал Он Своим ученикам апостолам и всем нам, верующим в Него. Поэтому много теряют те, кто редко посещает храм Божий. Еще больше согрешают родители, которые не заботятся о том, чтобы дети их посещали церковь. Помните слова Пустите детей и не препятствуйте им приходить ко Мне, ибо таковых есть Царство Небесное"
"Не хлебом одним будет жить человек, но всяким словом, исходящим из уст Божиих"- говорит нам Пища духовная так же необходима душе человеческой, как пища телесная для поддержания телесных сил. А где же христианин услышит слово Божие, как не в храме, там, где Сам Господь невидимо наставляет собравшихся во имя Его? Чье учение проповедуется в церкви? Учение пророков и апостолов, говоривших по внушению Духа Святого, учение Самого Который есть истинная Мудрость, истинная Жизнь, истинный Путь, истинный Свет, просвещающий всякого человека, грядущего в мир.
Мова — це характер і духовна могутність народу. Саме він дає їй силу й красу. У своїх піснях він творить зразки неперевершеної поезії, а його генії і таланти високо підносять авторитет рідного слова, вплітаючи у вінок своєї культури найкрасивіші троянди.
Отакі квіти вплели в той вінок і Т. Г. Шевченко, і Леся Українка, і Олександр Довженко, і Олесь Гончар та інші генії українського народу.
Нас, українців, знають інші народи по безсмертних творах наших співвітчизників. Краса українських народних пісень давно привернула до себе увагу видатних знавців фольклору і в нас на Батьківщині, і за її межами. Один з російських письменників натхненно сказав про українське слово: "Українська музика та поезія є найрозкішніша, найзапашніша з усіх гілок світової народної творчості".
Саме українські думи передавалися національними гомерами-кобзарями, які дивують розмахом козацької відваги. На високості людського духу підносить мову рідної України Геній Тараса Шевченка. У його творах легко і природно звучить слово.
Я пишаюсь і плекаю кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших предків. Треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим.