- Інтелігентна людина... інтелігенція... Такі складні поняття. Що дає право вважати ту або іншу людину інтелігентом?
-Я вважаю, що у першу чергу це коректна поведінка.
-Так, це правильно. Але, як визначити інтелегентна людина чи ні, якщо у різних колах спілкування про неї говорять по різному? На роботі вихваляють за вічливість та пунктуальність, а дома навіть не ймуть віри таким чуткам...
-Інтелегентна людина повинна бути коректною при будь-яких обставин. І ще я думаю, ерудованість людини теж визначає рівень її інтелегентності.
-Ні, це спірний фактор, інтелігентність не стільки в ерудованості людини, у тому, чи багато книг прочитала, скільки в її вчинках, мові, у розумінні іншої людини, умінні ввійти в її становище, у почутті відповідальності за все, що оточує нас. Такою може бути людина, яка не має освіти, та, що не відвідує художніх салонів і виставок.
-Тоді можливо про інтелегентність потрібно судити за великими вчинками людини?
-Знову таки ні, нтелігентність виявляється не тільки у великому, але й у малому. Уміння сперечатися, вести дискусію... Справжній інтелігент з повагою ставиться до свого опонента, ким би він не був, хоча б ідейним супротивником. Раз вступив у дискусію — виявляй такт і повагу. А коли аргументом у суперечці стають образливі слова або виплеснута в обличчя опонента склянка води — яка вже тут інтелігентність... Справжній інтелігент ніколи не буде грубий і байдужий, заздрісний і зловтішний. Йому це генетично чуже.
-Ось ми з тобою вже самі вступили в суперечку... Та знаєш? Я зрозумів, що інтелігентність — не набір знань і гарних манер, хоча вони дуже потрібні інтелігентній людині. От тільки коли це все освітлено багатством душі, небайдужістю до навколишнього світу, здатністю всотувати в себе нові знання і сприймати культурні цінності, тоді це називають інтелігентністю!
- Інтелігентна людина... інтелігенція... Такі складні поняття. Що дає право вважати ту або іншу людину інтелігентом?
-Я вважаю, що у першу чергу це коректна поведінка.
-Так, це правильно. Але, як визначити інтелегентна людина чи ні, якщо у різних колах спілкування про неї говорять по різному? На роботі вихваляють за вічливість та пунктуальність, а дома навіть не ймуть віри таким чуткам...
-Інтелегентна людина повинна бути коректною при будь-яких обставин. І ще я думаю, ерудованість людини теж визначає рівень її інтелегентності.
-Ні, це спірний фактор, інтелігентність не стільки в ерудованості людини, у тому, чи багато книг прочитала, скільки в її вчинках, мові, у розумінні іншої людини, умінні ввійти в її становище, у почутті відповідальності за все, що оточує нас. Такою може бути людина, яка не має освіти, та, що не відвідує художніх салонів і виставок.
-Тоді можливо про інтелегентність потрібно судити за великими вчинками людини?
-Знову таки ні, нтелігентність виявляється не тільки у великому, але й у малому. Уміння сперечатися, вести дискусію... Справжній інтелігент з повагою ставиться до свого опонента, ким би він не був, хоча б ідейним супротивником. Раз вступив у дискусію — виявляй такт і повагу. А коли аргументом у суперечці стають образливі слова або виплеснута в обличчя опонента склянка води — яка вже тут інтелігентність... Справжній інтелігент ніколи не буде грубий і байдужий, заздрісний і зловтішний. Йому це генетично чуже.
-Ось ми з тобою вже самі вступили в суперечку... Та знаєш? Я зрозумів, що інтелігентність — не набір знань і гарних манер, хоча вони дуже потрібні інтелігентній людині. От тільки коли це все освітлено багатством душі, небайдужістю до навколишнього світу, здатністю всотувати в себе нові знання і сприймати культурні цінності, тоді це називають інтелігентністю!
Наче(обставина,прислівник) вийшла(присудок,дієслово) вона(підмет,займенник) за(прийменник) крайні(означення,прикметник) хати(додаток, іменник), за(прийменник) городи(додаток, іменник) й(сполучник) садки(додаток, іменник), щоб() привітати (присудок,дієслово) кожного(додаток, займенник), хто(підмет,займенник) добивається(присудок,дієслово) з(прийменик) далекої(означення, прикметник) чи(сполучник) близької(означення, прикметник) дороги(додаток, іменник). (неокличне, розповідне,складнопідрядне, з підрядними мети і з підрядним з*ясувальним)
схема [ ], щоб( ) (питання - з якою метою), (хто)(питання - кого).
1 речення. двоскладне, поширене, повне, ускладене однорідними додотками.
2 речення. односкладне,означено-особове,непоширине, повне,неускладнене.
3речення. двоскладне,поширине, повне, ускладнене однорідними означеннями