Поясніть значення поданих слів,увівши їх до словосполучень чи речень. Поряд наведіть приклад ненормативного вживання цього слова. Другий, неділя,баня,час,луна,закалятися,загубити,винести,гадати,блюдо,настоювати,брак,пильний,красний.
Доброта і милосердя – це прояв всього хорошого, що є в кожній людині і зароджується в кожному з нас ще з ранніх років життя.
Дитинство для дитини є природною школою сердечності. Це одне з найскладніших і найтонших виховних завдань сім’ї і школи. Всім батькам треба пам’ятати, що вони повинні облагородити серце своєї дитини вищою людською красою – чуйністю, співчутливістю.
Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком благополучні і здорові люди, які байдужі до чужого горя. Творити добро може кожен, незалежно від віку, умов існування, релігійних вподобань. Наскільки людина прихильна моральності, настільки і високий її особистісний рівень як людини доброї, чуйної і благородної. Прояв доброти помітно буквально у всьому. Доброта виражається у ставленні до навколишнього світу, до тварин і рослин. Чим більше добрих справ робить людина, тим краще враження залишається про неї. Кожна людина повинна робити як можна більше добра щоденно, при спілкуванні з друзями, батьками, їх також треба схиляти до добрих справ, адже людина повинна вміти щиро співчувати, допомагати ближньому, по-дружньому ставитися до всіх людей, тоді і світ стане кращим, добрішим.
Отож, бути перш за все культурними у спілкуванні з оточуючими, допомагати близьким і чужим людям, гарячо відгукатись на чужий біль, вміти правильно підтримати людину і в радості і в горі, поважати, шанувати і передавати з покоління в покоління звичаї і традиції нашого народу – наш основний обов’язок.
Пояснення:Наше життя - це терен, котрий обплітає нас, завдаючи болю. Хтось бореться з ним, а хтось - опускає руки. І саме в останніх починається духовна стагнація, а іноді - й деструкція особистості.
Ті, хто зламався, не змогли витримати тягар проблем, що звалилися на них дощем, що ранить кожною краплиною, починають закриватися або вивищати над іншими, показуючи свою силу. Я думаю, що грубість - це ознака слабкості людини, котра не змогла протистояти водоспаду життєвих обставин. Згадаймо хоча б Чіпку, головного героя соціально-психологічного роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". Несправедливо залишившись без землі, юнак не намагається знайти вихід із ситуації, а починає "звертатися до чарки". Розв'язкою всього цього стало вбивство Чіпкою цілої сім'ї. Головний герой показав свою слабкість через жахливу грубість.
Сильна особистісь ніколи не буде самостверджуватися за рахунок інших. Грубі особистості - слабкі.
Доброта і милосердя – це прояв всього хорошого, що є в кожній людині і зароджується в кожному з нас ще з ранніх років життя.
Дитинство для дитини є природною школою сердечності. Це одне з найскладніших і найтонших виховних завдань сім’ї і школи. Всім батькам треба пам’ятати, що вони повинні облагородити серце своєї дитини вищою людською красою – чуйністю, співчутливістю.
Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком благополучні і здорові люди, які байдужі до чужого горя. Творити добро може кожен, незалежно від віку, умов існування, релігійних вподобань. Наскільки людина прихильна моральності, настільки і високий її особистісний рівень як людини доброї, чуйної і благородної. Прояв доброти помітно буквально у всьому. Доброта виражається у ставленні до навколишнього світу, до тварин і рослин. Чим більше добрих справ робить людина, тим краще враження залишається про неї. Кожна людина повинна робити як можна більше добра щоденно, при спілкуванні з друзями, батьками, їх також треба схиляти до добрих справ, адже людина повинна вміти щиро співчувати, допомагати ближньому, по-дружньому ставитися до всіх людей, тоді і світ стане кращим, добрішим.
Отож, бути перш за все культурними у спілкуванні з оточуючими, допомагати близьким і чужим людям, гарячо відгукатись на чужий біль, вміти правильно підтримати людину і в радості і в горі, поважати, шанувати і передавати з покоління в покоління звичаї і традиції нашого народу – наш основний обов’язок.
Объяснение:
Відповідь:
Пояснення:Наше життя - це терен, котрий обплітає нас, завдаючи болю. Хтось бореться з ним, а хтось - опускає руки. І саме в останніх починається духовна стагнація, а іноді - й деструкція особистості.
Ті, хто зламався, не змогли витримати тягар проблем, що звалилися на них дощем, що ранить кожною краплиною, починають закриватися або вивищати над іншими, показуючи свою силу. Я думаю, що грубість - це ознака слабкості людини, котра не змогла протистояти водоспаду життєвих обставин. Згадаймо хоча б Чіпку, головного героя соціально-психологічного роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". Несправедливо залишившись без землі, юнак не намагається знайти вихід із ситуації, а починає "звертатися до чарки". Розв'язкою всього цього стало вбивство Чіпкою цілої сім'ї. Головний герой показав свою слабкість через жахливу грубість.
Сильна особистісь ніколи не буде самостверджуватися за рахунок інших. Грубі особистості - слабкі.