Пояснити специфіку алогізмів, виражених наведеними сполученнями спів, та стилістичні функції окремих слів.
Живий труп, страшно гарний, жахливо чемний, мертва тиша, дзвінка тиша, солодка мука, сльози радості, страшно весело, бідний багач, смертельно голодний.
Жоржини, айстри, а ще троянди з теплиці — ось квітки, які так приємно дарувати восени. Троянди — курортниці, цілий рік вони грітимуться в теплицях. А ось жоржини й айстри квітнуть недовго.
Жоржини й айстри я щиро полюбляла ще в першому класі. Букети саме з цих квітів ми дарували тоді випускникам. Я запам’ятала їхній несильний, але терпкий трав’янистий запах, їхні цупкі стебла, темнуваті на зрізі. З таким букетом було жаль розставатися. Друга моя зустріч з осінніми квітами сталася трохи пізніше. На мій день народження я одержала чудові подарунки, про які щиро мріяла, а на додаток — букет айстр. Довго я милувалась отими квітами, а потім поставила їх у вазу. Увесь вечір я нишком позирала на стіл, де пили водичку й оглядали гостей мої айстрочки.
Коли бачиш останні квіти осені, згадуєш ніби зразу про все на світі: про те, що жоржини й айстри в’януть так само, як і тепличні троянди, про те, що навчальний рік тільки-но почався. А ще про те, що люди дещо нагадують осінні квітки.
У японців існує мистецтво складання композицій з квітів. Здається, мої улюблені квіти їм теж до смаку. Якби мені запропонували скласти квіткову композицію на осінню тему, я б зробила так. У темно-синю низеньку вазу поставила б одну жоржину й одну айстру, а між ними поклала б золотавий кленовий лист. А поруч — тендітну троянду як символ скороминущості прекрасного.