пожайлуста ∴°¬°∴ Ставлячи подані в дужках іменники у формі родового відмінка однини. Виділіть у цих словах закінчення та усно обґрунтуйте написання.

1. Клени обсипаються від найменшого (подих) (вітерець) (О.Донченко). 2. Рибалки набрали сухого (очерет), збудували отаманський курінь (І. Нечуй-Левицький). 3. Мене до тебе принесе з (папір) зроблений літак (Д. Павличко). 4. Для доброго (бджоляр) немає поганого (рік) (Нар. творчість). 5. Вузька дорога одразу за селом пірнає в ранковий розлив (туман) (Д. Прилюк). 6. Після (дощ) гостріше пахнуть квіти (В. Сосюра). 7. Тече вода з-під (явір) яром на долину (Т. Шевченко).

Укиєві на площі перед софійським собором – гірка із сірих гранітних брил, на якій напис: «богдан хмельницький. 1888». на вершині гірки – бронзовий кінь, раптово зупинений вершником у момент стрімкого руху. навіть у житті не часто помітиш таку мить. – здибленого розпашілого скакуна. а тут усе в бронзі до найменших деталей. і так правдиво, що ніби чуєш іржання коня, удар копит об камінь, окрик вершника. ця скульптура, здається, завжди стояла на площі, де 23 грудня 1648 року кияни зустрічали богдана й очолюване ним козацьке військо після перемоги під пилявцями. однак народжувався монумент у муках і непорозуміннях. автор шедевра — видатний скульптор xix століття, білорус за походженням, михайло микешин. на запрошення вчених — ініціаторів спорудження монумента, він прибув з петербурга й почав працювати над проектом, враховуючи побажання знавців української старовини. історик володимир антонович знайомив мике-шина з різними портретами богдана хмельницького, зразками військового одягу, зброї того часу. кінь мав бути саме такий, на якому їздив хмельницький: витривалий, маневрений, безвідмовний у битві і відданий своєму господареві. за розпорядженням козачого генерала коней приводили для моделювання в майстерню скульптора. проект був схвалений київським ініціативним комітетом, але уряд відмовився не тільки покрити заплановані витрати, а й виділити з державної казни бронзу на монумент. та ніщо не могло зупинити микешина й ініціаторів цієї патріотичної справи. спорудження пам’ятника богданові хмельницькому стало всенародною справою. у січні 1870 року розпочали добровільний збір коштів. жертвували найбідніші — селяни, ремісники, солдати, робітники, службовці. але зібраних коштів було замало. задля зменшення витрат скульптор відмовився від ідних композицій на постаменті. бронзу одержали з переробленого металобрухту, який діставали з великими труднощами. та влада постійно ставила перепони: микешина виселили з будинку, за доносами наклали арешт на майно. але і в таких складних умовах митець продовжував самовіддано працювати. через три роки скульптуру нарешті відлили. це був довершений мистецький твір. скульптору в таких скрутних умовах не лише його талант, а й наполегливість та сила волі. він черпав натхнення не з нагород і титулів, а з власного переконання в необхідності розпочатої справи. встановлення пам’ятника розтягнулося на вісім років. були проблеми з його перевезенням з петербурга до києва, збереженням, пошуком місця встановлення. і все ж настав довгоочікуваний день. на софійській площі віднині височів пам’ятник богданові хмельницькому. не запросили на відкриття тільки його творця михайла микешина: так чиновники поквиталися зі славетним митцем.

Привіт! поліна, слухай ти модешь мені відповісти на одне питання, мені просто потрібно для газети.привіт, добре, давай, але тільки на якусь тему-тема "як не спізнюватися" ти відповіси? -так, звичайно це я повинна свою думку сказати? -так, як ти думаєш-я думаю, щоб не спізнюватися треба собі помітити де-небудь, що буде дуже важлива зустріч (якщо ти йдеш в перший раз на роботу, влаштовуватися), також якщо погано з пам'яттю і забуваєш дивитися на час, і не хочеш опаздать наприклад: в школу можна поставити будильник, через скільки він продзвенить, щоб встигнути одягнутися, вийті.ето моя думка, налеюсь тобі ! -так, і! ти мені дуже сильно ! большое -немає за що