Познач рядок із дієприслівниками у формі доконаного виду минулого часу пірнувши, наспівуючи, допомігши;
розгулявшись, отримавши, постановивши;
розлютившись, здобуваючи, оглядаючи;
підтримуючи, згоряючи, за

ответ:Прислухайтесь до пташиного хору в лісах парках садах. Книги потрібні для життя роботи навчання. Прилетів вітер з далекого краю з теплого моря. У калини гарний білий цвіт пахучий рясний. Про червону калину люди склали багато пісень, легенд казок. Батьківщина це твій дім твої рідні школа твій народ. Наприкінці літа достигає жито ячмінь пшениця. Звіробій ромашка подорожник мають велику лі- карську силу. На різні голоси славлять весну дрозди коноплян- ки щиглики. Качур ходить по садах по дорогах по ставах. Під ковдрою опалого листя на зиму оселяються комахи лісові миші колючі їжаки. У соснових лісах живуть зимують годуються, со- сновою хвоєю глухарі. Мороз намаював на шибках прозорі листки па- пороті гілочки ялинки казкові квіти.

Объяснение:

             Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала і просто гала за красою природи.

            Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.

          А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.

          З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались. 

          Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.

         Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.

          Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!

Объяснение: