Позначити речення, у якому є поширене звертання (розділові знаки пропущено): А. Яка ти розкішна земле весело засівати тебе хлібом. Б. Ластівочко звідкіля ти прилетіла? В. О слово рідне орле скутий! Г. Мамо зваріть супу!
На мою думку, Батьківщина — одна з найбільших цінностей у нашому житті, яку ти не вибираєш: вона дана тобі батьками як спадок, який маєш любити й берегти, щоб передати власним дітям.
По-перше, Батьківщина — це насамперед духовний материк, тобто не лише країна, у якій ти народився, а й усі духовні надбання роду й народу: мова, пісні, традиції, звичаї, які відповідають твоїм ментальним особливостям.
Яскравим прикладом усвідомлення цього є моя сім’я, де панує пошана до традицій, моральність, прагнення знати народні звичаї й дотримуватися їх: усі ми розмовляємо українською й любимо співати народні пісні, а святкову сорочку кожному власноруч вишила мама; щоліта мандруємо стежками України (у першому поході мене, піврічного, ще несли в спеціальному рюкзачку); допомагаємо дідусям і бабусям поратися на городі, у саду, учимося жити так, щоб не було перед ними соромно.
По-друге, навіть якщо людина з якоїсь причини змушена жити поза межами рідної землі, вона несе у своєму серці часточку Батьківщини. Прикладів цього в літературі сила-силенна.
Чи не найяскравішим серед них є творчість Тараса Шевченка, зокрема його поезія «І виріс я на чужині…», у якій Кобзар пише, що для нього немає нічого кращого, як «Дніпро та наша славная Вкраїна…». Глибинним розумінням патріотизму вражають «Кам’яний хрест» Василя Стефаника і «Волинь» Уласа Самчука, поезії Олександра Олеся та Євгена Маланюка.
Отже, Батьківщина — це найцінніший дар твого народу й роду. Це не тільки земля, на якій ти народився та проживаєш, а й уся духовна спадщина твоїх пращурів, яку мусиш плекати й примножувати скрізь і завжди.
Н.в. Чотири
Р.в. Чотирьох
Д.в. Чотирьом
З.в. Чотири
О.в. Чотирма
М.в. На чотирьох
Н.в. Сім
Р.в. Семи, сімох
Д.в. Семи
З.в. Сім
О.в. Сімома
М.в. На семи
Н.в. Дев'ять
Р.в. Дев'яти
Д.в. Дев'ятьом
З.в. Дев'ять, дев'яти
О.в. Дев'ятьма, дев'ятьома
М.в. На дев'ятьох
Н.в. Дванадцять
Р.в. Дванадцятьох
Д.в. Дванадцятьом
З.в. Дванадцять
О.в. Дванадцятьма
М.в. На дванадцятьох
Н.в. П'ятнадцять
Р.в. П'ятнадцяти
Д.в. П'ятнадцятьом
З.в. П'ятнадцять
О.в. П'ятнадцятьома
М.в. На п'ятнадцятьох
Н.в. Вісімнадцять
Р.в. Вісімнадцяти
Д.в. Вісімнадцятьом
З.в. Вісімнадцять
О.в. Вісімнадцятьома
М.в. На вісімнадцяти
Н.в. Тридцять
Р.в. Тридцяти
Д.в. Тридцятьом
З.в. Тридцять
О.в. Тридцятьма
М.в. На тридцятьох
Н.в. Сімдесят
Р в сімдесяти
Д в сімдесятьом
З в сімдесят
О в сімдесятьма
М в на сімдесятьох
Н в п'ятсот
Р в п'ятиста
Д.в. П'ятистам
З в п'ятсот
О в п'ятьмастами
М в на п'ятистах
Н в вісімсот
Р в восьмиста
Д в вісьмомстам
З в вісімсот
О в восьмистами
М в на восьмистах
На мою думку, Батьківщина — одна з найбільших цінностей у нашому житті, яку ти не вибираєш: вона дана тобі батьками як спадок, який маєш любити й берегти, щоб передати власним дітям.
По-перше, Батьківщина — це насамперед духовний материк, тобто не лише країна, у якій ти народився, а й усі духовні надбання роду й народу: мова, пісні, традиції, звичаї, які відповідають твоїм ментальним особливостям.
Яскравим прикладом усвідомлення цього є моя сім’я, де панує пошана до традицій, моральність, прагнення знати народні звичаї й дотримуватися їх: усі ми розмовляємо українською й любимо співати народні пісні, а святкову сорочку кожному власноруч вишила мама; щоліта мандруємо стежками України (у першому поході мене, піврічного, ще несли в спеціальному рюкзачку); допомагаємо дідусям і бабусям поратися на городі, у саду, учимося жити так, щоб не було перед ними соромно.
По-друге, навіть якщо людина з якоїсь причини змушена жити поза межами рідної землі, вона несе у своєму серці часточку Батьківщини. Прикладів цього в літературі сила-силенна.
Чи не найяскравішим серед них є творчість Тараса Шевченка, зокрема його поезія «І виріс я на чужині…», у якій Кобзар пише, що для нього немає нічого кращого, як «Дніпро та наша славная Вкраїна…». Глибинним розумінням патріотизму вражають «Кам’яний хрест» Василя Стефаника і «Волинь» Уласа Самчука, поезії Олександра Олеся та Євгена Маланюка.
Отже, Батьківщина — це найцінніший дар твого народу й роду. Це не тільки земля, на якій ти народився та проживаєш, а й уся духовна спадщина твоїх пращурів, яку мусиш плекати й примножувати скрізь і завжди.