Позначте речення з послідовною підрядністю
А) Імператор дивувався, що й досі не міг збагнути, що саме тримає його коло цієї істоти, яка складається з
самих ніг та золотистого волосся, якій так личать чорні шати, яка вміє слухати.
( П, Загребельний)
Б) По всьому селі піднявся галас, неначе все село, все, що було там живе, разом заспівало всяких пісень.
( І. Нечуй - Левицький)
В) Уявіть же тепер, як на мене мусив вплинути той випадок, що про нього я допіру розповів.
(М. Хвильовий)
Г) Від несподіваного удару верхів я перезирнулись між собою і , здригнувши від краси і жаху, закрились
мороком. ( І. Микитенко)
Д) Вони не знали, у чому конкретно все те виразиться, бо почували тільки якийсь поштовх.

Третє тисячоліттяПоколінню, що переступає рубіж третього тисячоліття, випала щаслива нагода. Хай умоглядно, але все ж відчути себе причетним до таких грандіозних  історичних перетворень, як  зміна  епох.Звісно, наївно  і безпідставно чекати від віку, що настає, якихось несподіваних механічних нововведень, покликаних до невпізнанності змінити  життя,  чи  тішити  себе  надією  на  раптовий  наплив  незбагненних добрих  див. Мова про  інше:  волею  долі,  свідомо чи несвідомо, нам  дано відчути саму атмосферу цього незвичного часу. Об’єктивна реальність складається таким чином, що мимохіть заполонює свідомість уявленнями масштабними — від прадавнини до неозорого майбутнього.У жодному разі не претендуючи на всезагальність і всесприйнятність, висловлюю  припущення, що  все-таки  більшість  із  нині  сущих  певним чином  реалізує  своє  минуле,  покладаючи  одночасно  привабливі  сподівання  на  грядуще.  це  абсолютно  нормальний  процес  своєрідного  пошуку смислу буття. Безперечно, кожному хочеться мати у своїх активах якомога більше добрих справ, адже це основний (якщо не єдиний) критерій доцільності  існування. Молодою країною вступила на неоглядний путь майбутніх віків незалежна Україна. Плани у неї — величні. Підстави  тому — велична  історія.

У землянці, де зібралось приблизно 30 чоловік Іван Добробут питає капітіна Петра Колодуба про його "внутрішній секрет". Петро відповідає, що його змінив відступ через Десну, коли він познайомився зі старими дідами – рибаками.

Вони відступали вже декілька днів і були останніми хто мав перейти через Десну. Переправити їх мали два діди-рибалки Савко і Платон. Всю дорогу діди між собою обговорювали відступаючих, що вони мали нову форму та не були справжніми солдатами, адже відступали. Діди казали, що справжні солдати мають захищати свій край і людей, а не тікати від смерті, так як кому судилося померти, то смерть його кругом наздожене.

На заперечення Троянди Платон відказав йому, що в того мала душа, якщо страх більший ніж ненависть до ворога. Дід Платон на прощання сказав Колодубу, що не тими вони сповнені емоціями, що в них має бути не жаль та скорбота, а ненависть до ворога і презирство до смерті, адже перемагають горді, а не жалісливі.

Саме ці слова змінили Петра і зробили тим, ким він зараз став. Тепер у Петра є тільки бажання після війни побачили діда Платона, та Іван Добробут сказав, що цьому вже не бути. Коли всі відступаючі пішли, німці сказали перевести їх також через Десну, і коли вони вже були посеред річки, діди попросили один у одного пробачення і втопили німців, себе і човни. Вижив лиши один Іван Добробут – він був онуком діда Савки. Петро, а з ним і інші солдати встали, преклонили коліна і мовили: "Готові на будь-який огонь!".
Оціни будь ласка