Позначте рядок, у якому між підметом і присудком ставиться тире(розділові знаки опущено).
Рідна пісня наче срібний струмочок.(Ю.Мушкетик)
Чесна праця завжди вважалася найбільшим виявом поваги до землі.(Г.Тарасенко)
Доля українського народу явище давнє.(Г.Нудьга)
Кров людська не водиця.(Нар. творч.)​

     Я народилася та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.

Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібною та коханою. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.

Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…

Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.

Невже можна все це покинути і поїхати на чужину, де нема таких чудових краєвидів, розумних, доброзичливих та веселих людей, мелодійної та цікавої мови!

Read more: http://ycilka.net/tvir.php?id=877#ixzz41eaJuqCm

Як гарно вночі,Взимку.Небо сіро-рожеве,після снігопаду.На полях,в лісах,на узбіччях затишно влаштувався сніг.Під невисокою ялинкою ледь-ледь землю..У місті світло,від сліпучо-білого снігу.Несамовито біжить хлопчик Максим до хати.Він нарешті зліпив сніговика.А яке ж це щастя для дитини!Он чимдуж поспішають люди до домівок.Холодно...Проте довкола дуже гарно.Знов іде сніг...На стріхи падають сніжинки.Такі маленькі,візернучасті,дивовижні.Хто ж створив таку дививижу?Звичайно,Пані Зима-біла панна,королева цього сезону.Саме вона вирішує,коли буде йти сніг,а коли ні.
Зима-дивовижна пора.Хоча вона наступає лише один раз на рік,проте змінює наш настрій докорінно...