Настав ранок. Невеличка гусениця прокинулася.Вона виповзла на зелений листок гала за метеликами які плавно літали над нею. Вона бачила як мурахи бігають , чула як голосно та красиво співає соловей . Вона ніколи не заздрила їм і ніколи не нарікала на своє життя. Хоч вона немала голосу , ні вміння літати і бігати . Вона вірила що на все свій час. Тому вона непрогавлювала його , вона почала робити хатку -кокон. Пройшов певний час і вона вже не була тою незграбною гусеницею . Вона перетворилась на красивого метелика. Вона зрозуміла що її час настав . Вона спурхнула у полетіла високо в небо. Настала пора опановувати крильця у неї це чулово получалось. Вона зрозуміла що час потрібно використовувати мудро.
Сину, Вітчизно моя, люди, Ніно Павлівно, Україно, брати, о земле, вітре.
В другу колонку (словосполучення, вставні слова)
треба думати, сизокрилий, соромно сказати, може, люди, дозвольте, тато його був у відрядженні, з іншого боку, червоні троянди, безумовно, між іншим, дорогі мої однокласники, зрештою, мово рідна, мій друже, без сумніву, між нами кажучи, будь ласка, по-моєму, чудовий краю, на мою думку, по-перше, далі солов’їні, по-друге, до речі, щастя мені тоді настало, вечірнє сонце, безперечно.
Перша колонка (звертання)
Сину, Вітчизно моя, люди, Ніно Павлівно, Україно, брати, о земле, вітре.
В другу колонку (словосполучення, вставні слова)
треба думати, сизокрилий, соромно сказати, може, люди, дозвольте, тато його був у відрядженні, з іншого боку, червоні троянди, безумовно, між іншим, дорогі мої однокласники, зрештою, мово рідна, мій друже, без сумніву, між нами кажучи, будь ласка, по-моєму, чудовий краю, на мою думку, по-перше, далі солов’їні, по-друге, до речі, щастя мені тоді настало, вечірнє сонце, безперечно.