Справжній друг для мене – це, насамперед, людина, спілкування з якою не тільки дає мені задоволення, а й сприяє розвитку мене як особистості, людини. Мені здається, що, спілкуючись із друзями, люди можуть розвиватися не менше, ніж під час навчання чи читання книжок. Я маю на увазі не здобування нових знань – для цього достатньо погортати енциклопедію, а навчання духовне, духовне вдосконалення. Поширеною є думка, що друг – це той, хто знаходиться поруч, коли в тебе є якісь проблеми, тобто «пізнається у біді». Можливо, це так. Адже людина, яка кудись зникає, коли тобі потрібна до чи просто підтримка, навряд чи може зватися справжнім другом. Але це не єдине і не головне. Друг – той, хто поруч, коли в тебе все гаразд. Спробую пояснити свою думку. Мені відомі випадки, коли люди спілкуються тільки тоді, коли є певні проблеми: вони використовують одне одного для того, щоб розповісти про щось погане, поскаржитися
-Привіт, друже! Сьогодні я за тебе відвідати нову виставку у музеї. Вона відкривається після дванадцятої години на другому поверсі палацу культури. Що скажеш?- Привіт! Я вдячний за за але нажаль не маю вільного часу. Я маю одну важливу справу. - Тоді я пропоную тобі сьогодні робити свою справу, а через два дні я знову буду вільний і ми зможемо подивитися на нові експонати.- Так, дяякую, мене влаштовує цей варіант. Скажи, будь-ласка, точний час перебування виставки у нашому місті.- На афіші написано, що вона відкрита з сьомого квітня по сьоме травня, кожен день з дванадцятої до вісімнадцятої години. - Мене влаштовує. У нас є багато часу, якщо навіть не вийде сходити і дев"ятого числа. - Тоді до зустрічі. Зателефонуй мені завтра до восьмої години вечора, щоб точно обумовити час зустрічі.- Добре. Чекай дзвінка. Бувай.
