Прізвище
Кодове завдання : визначте синтаксичну роль виділеного інфінітива й заповніть таблицю, позначаючи номер речення.

Пойдемо ВІДПОЧИВАТИ в Карпати.
Живу бажанням ТВОРИТИ добрі діла.
ПОВАЖАТИ людину –це ж ціла наука.
Талант мАЛЮВАТИ має не кожен.
Бажання зАСНУТИсильніше мене.
Стомились , присіли ВІДПОЧИТИ.
ЛЮБИТЬ людей мене навчила мати.
Осінь сіла в лісі ВІДПОЧИТИ.
Бажання ОСВІЖИТИСЯ охопило мене.
По-справжньому починають ЦІНУВАТИ життя після тридцяти.
Оженитися – не дощик ПЕРЕЖДАТИ
Кайдаш загадав Кайдашисі й Мелашці ГРЕБТИ сіно.

слова которие написани с БОЛЬШИМИ БУКВАМИ єто виделини

Підмет
Прису-док
Означен-ня ЄТО ТАБЛИЦА НАПИШИТЕ ЗДЕСЬ ЦИФРИ
Дода-ток
Обста-вина

Історизми — це слова або їх окремі значення, що вийшли з ужитку, оскільки зникли реалії, які вони називали, і в сучасній мові відсутні їх синонімічні замінники. Це назви понять матеріальної культури, соціально-політичної сфери, професій, звичаїв, обрядів тощо: аз (літера А), аероплан (літак), мир (світ), штука (мистецтво), рогатина, сагайдак, жупан, десятина, аршин, алтин. Історизми не мають синонімів у сучасній мові. Тому їх використовують тоді, коли виникає потреба дати характеристику минулим епохам, назвати подію, що відбулася колись, зникле явище чи поняття. Наприклад: «Сагайдачний гартує козацьке військо в боях та походах, але про око залишався вірний підданець Зигмунда. Спирався він на старшину, але не рвав і з сіромою, бо розумів, що голота — велика сила». Архаїзми (від гр. archaios «стародавній» — це витіснені іншими синонімами назви понять, що існують і в наш час: десниця (права рука), перст (палець), вия (шия), уста (губи), ланіти (щоки), зріти (бачити), письмовець (письменник). Застарілі слова можуть знову входити до активного словника як назви відроджених у нових умовах реалій: гетьман, гривня, мічман, прапорщик, а також із набуттям нового значення: більшовик — член більшості у Верховній Раді; яничар — той, хто зрікся рідної мови, культури, батьківських звичаїв; баталія — сварка, бійка. Неологізми (від гр. neos — новий і logos — слово) — це слова, що позначають нові поняття і предмети. Вони поділяються на дві групи: неологізми, які стали термінами, та неологізми-професіоналізми або слова професійного жаргону. Використання нових слів у тексті документа повинно ґрунтуватися на оцінці того, чи є це слово терміном, чи називає поняття, яке має усталене позначення в мові. Неологізми першої групи доцільно використовувати в діловій чи науковій мовах. Це слова на зразок автосалон, екофорум, комп’ютер, модельєр, марафон, стиліст, прес-секретар, телефакс, супутникова інформація, робот тощо. Неологізми другої групи, які включають слова ваучеризація, спікеріада і нескінченну низку новотворів із додатком євро (євроремонт, євроманікюр, єврокухня), не варто вживати в офіційній діловій мові. Це стосується слів, які в українській мові мають прямі відповідники усталеного традиційного значення: домінувати — переважати ексклюзивний — виключний екстраординарність — особливість. Слово вмирає з трьох причин. Перша — коли зникає народ, носії цієї мови, друга — коли зникає предмет, поняття чи явище, яким його називали. Обидві ці причини є об’єктивними, оскільки зумовлені реаліями дійсності. Третя причина — суб’єктивна: існуючі реалії починають зумисне називати інакше й навіть іншою мовою. Наприклад, існує й донині Верховна Рада України, а не Парламент, головує на ньому, звичайно, голова, а не спікер, виборці, а не електорат, обирають міського голову, а не мера міста, в якому зникли крамниці й магазини, а натомість з’явилися шопи, бутики й маркети. Декілька порад щодо вживання неологізмів, іншомовних слів у діловій мові та в науковому стилі: а) не слід використовувати іншомовні слова, якщо в українській мові є їх прямі відповідники; б) треба використовувати іншомовні слова лише в тому значенні, в якому вони зафіксовані в сучасних словниках, а якщо є синоніми — добирати потрібні найточніші відповідники, виходячи з контексту; в) не можна використовувати в одному тексті іншомовне слово і його український відповідник. Перевага надається державній мові, що значною мірою полегшить діловодство й до уникнути небажаних двозначностей і помилок.  

Завдання: Скласти діалог який починався б словами: "Я не згоден, що всі говорять, ніби..."

- Я не згоден, що всі говорять, ніби для того, щоб бути щасливим, необхідні гроші.

- Невже ти вважаєш, що для щастя потрібне щось інше?

- Так, звичайно.

- А що ж саме?

- На мою думку, щастя - це коли близькі люди здорові, усміхнені. Щастя - це коли родина поруч.

- Мабуть, ти правий. Але невже не буває таких ситуацій, коли дійсно для щастя необхідні гроші?

- Звичайно, бувають.

- Чи можеш ти навести приклад?

- Наприклад, коли людина хворіє та мріє про одужання, а для цього їй необхідні гроші. Без здоров'я вона не може бути щасливою.

- То ж ти відмовляєшся від своєї першої думки?

- Звичайно, ні. Щастя - це внутрішній стан, зумовлений зовнішніми чинниками. Але якщо людина здорова, то вона вже щаслива.

- Ти просто дуже позитивно мислиш.

- Можливо ти правий. Але не можна вимірювати щастя з матеріальної точки зору. Це щось більше.

- Абсолютно з тобою згоден. Дякую за твою думку.