Практична робота. Просте речення.
1.Поширеним є речення в рядку
А. Батько й мати зраділи.
Б. Батьки почали радіти.
В. Батьки дуже зраділи.
Г. Батьки були на сьомому небі.
Д. Батьки, на щастя зраділи.
2. Двоскладним є речення
A. Хочеться спочити в холодку.
Б. Все навколо зеленіє.
В. Пісок і літо, дощі та райдуги.
Г. Весело в саду.
3. Простий підмет є в реченні
А. Ми з тобою наче пара голубів.
Б. Ми усі розбіжимося по русифікованих містах.
В. Кожен із нас розумів серйозність ситуації.
Г. Ці дві жінки такі несхожі.
Д. І місяць по кімнаті розхитував сатин.
4.Складний дієслівний присудок є в реченні.
А. Твоя весна прийде нехай.
Б. Хлопці й вухом не повели.
В. Ніч безмежна і пуста.
Г. Ти у мене єдина.
Д. І не треба нести мені квітку надії.
5.6.Яким членом речення є виділений фрагмент
1. Додаток
А. Любив козак дівчину із сиром пироги.
2. означення
Б. Вже почалося, мабуть, майбутнє.
3. підмет
В. Справжні герої ідуть у майбутнє, сходячи з
нього просто зі сцени.
4. обставина
Г. Ця музика, народжена в Україні.
7.8.Відокремлений член речення
1. означення
А. Шумить і гомонить ріка, обганяючи себе саму.
2. прикладка
Б. Перегороджений дамбами, Дніпро втратив свою
велич,
3. додаток
В. Дніпро, цей могутній богатир, тяжко зітхає.
4. обставина
Г. Дніпро — найбільша річка України.
Д. Ця своєрідна гавань, на відміну від основного
русла Дніпра, мілка.
9.10.11.12.
Записати речення.
Поставити розділові знаки.
Надписати частини мови, підкреслити члени речення, вказати, яке це речення за будовою,
вираження граматичної основи, відсутністю чи наявністю другорядних членів
речення, типом ускладнення.
А. Перед нами виринуло місто символ славетної історії українського народу.
Б. Вкритою туманом широкою долиною верталися додому бійці.
В. Замість скарг і життя людина має свідомо обрати радість і рішучість діяти.
Г. Незважаючи на перешкоди ми виконали завдання
Надійшла холодна осінь. Повітря стало прохолодним. Люди одягнули теплі куртки і шапки. Трава, яка ще недавно тішила око зеленими барвами, потемніла, пожовкла. Дерева спершу змінили вбрання на золотисті шати, а потім листя почало сохнути і опадати на землю, вкриваючи її теплим килимом. Лише ялинка залишилася зеленою, як і влітку. Небо вкрилося сірими важкими хмарами, які заховали сонце і поливають землю холодним дощем. Пташки засумували, рідше чується їх спів. Маленький горобчик попросив вітерця :"Ти високо літаєш, поклич Сонечко, нехай ще трішки погріє землю!" Почув вітер, пошкодував маленького горобчика. Подув він сильно на небо, хмарки розповзлися і виглянуло тепле сонечко. Пригріло сонце, зраділо все живе, ожило, заспівало, защебетало.
- Привіт, Олено! Ось, бачиш, книжки несу до шкільної бібліотеки.
- Здавати чи як?
- Так, здавати. Це роман Панаса Мирного “Хіба невуть воли, як ясла повні?”. Нам задавали його читати.
- Давай і я пройдуся з тобою. Візьму щось собі почитати. Давно не читала нічого новенького.
- А ти просто сама собі книжки читати береш? Не за програмою?
-Ну ти,Олено, і смішна! Звичайно ж так! Я читати люблю. На цей раз, мабуть, спитаю, чи є в бібліотеці якісь романи Жюля Верна.
- А якщо немає? Тут книжок, я бачу, небагато.
- То візьму в районній бібліотеці, я туди записана.
- А так що, можна?
Я ж кажу,Олено, смішна ти! Можна! Ти що, ніколи в бібліотеку не записувалася? Ти художні твори в Інтернеті читаєш?
- Оце тільки в шкільну записана. В мене й Інтернету вдома немає. Я поза шкільною програмою нічого не читаю.
- Даремно,подруго. Давай, коли я наступного разу буду йти в районну бібліотеку, то покличу тебе з собою. Записатися туди коштує всього три гривні на рік.
- Давай, може, щось цікаве там надибаю! Ну, прийшли! Запитуй, що ти там хотіла!
- Тепер — цить... В бібліотеці галасувати не можна...