ПРАКТИЧНА РОБОТА. Відокремлені обставини та додатки. СПИСАТИ РЕЧЕННЯ, ПОСТАВИТИ ВІДПОВІДНІ РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ,
ВИКОНАТИ СИНТАКСИЧНИЙ РОЗБІР:
1. Дівчина маючи на своїй голові вінок володіє чарами.
2. Пригнувшись під розбуялим кущистим бузком я ступив на стежку.
3. А по якійсь хвилині підійшов до неї нагнувся підняв упущені квіти й
усміхаючись віддав їх дівчині.
4. За винятком Карпатських гір на заході й невеликого Кримського
кряжа на півдні 95% території України – це рівнина. 5. У місцях впадання річок утворюються лимани зокрема
Дністровський Хаджибейський Куяльницький Дніпровський.

-          Привіт, Іванко! Як справи? Як відпочили вчора на природі?

-          Привіт, Артеме! Справи добре, проте я вкрай була обурена поведінкою людей на природі.

-          А що сталось?

-          На жаль, більшість не доносить сміття до смітника. І вся заповідна зона вкрита купою пляшок, серветок, пакетів.

-          Це велика проблема людства! Через таких несвідомих осіб страждає вся Земля.

-          Так, через таких людей ми маємо чимало екологічних проблем.

-          З екологією у нас серйозні проблеми, і справді. А що вже казати про заводи, на яких немає очисних споруд…

-          Землі дуже важко з цим впоратись. Я вважаю, що через таке ставлення до природи, людство і потерпає від великої кількості катаклізмів.

-          Земля не вибачає байдужості, тому кожному з нас треба ставитись до природи з повагою!

Поза сумнівом, народні традиції — це культурна спадщина, до того ж у кожного народу — своя. Їх іс­торія сягає глибини віків, поєднує в собі уявлення про світ, ставлення до релігії, ознаки побуту. І ми, нащадки великого народу, повинні берегти і примно­жувати це народне багатство, аби усвідомити, що є його частиною. Усвідомлення своєї причетності до великого народу є усвідомленням себе самого, своєї значимості у світі. Той, хто не знає своєї культури, цурається мови, не може з пошаною ставитись і до культури інших народів. Скільки обрядів довелося мені побачити: і весіл­ля, і свято Купала, і свято першого снопа! Мені по­щастило брати участь в усіляких Різдвяних дійствах… А скільки ще не побачено! Адже світ такий великий, життя таке дивовижне, а традиції допомагають збага­тити його. Згадаймо хоча б безсмертні твори І. Котляревсь­кого «Наталка Полтавка», Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся», М. Коцюбинського «Тіні забутих предків, автобіографічні твори О. Довженка «Зачарована Дес­на», М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять» та ін., у яких зображено широку палітру народних традицій. Я із задоволенням читаю книжки, які містять ін­формацію про історію і культуру інших народів, по­рівнюю наші звичаї з традиціями інших регіонів України та інших народів. Доволі приємно, коли ви­являється, щоукраїнські традиції — багатші, мова — милозвучніша, пісні — мелодійніші. Яка гордість наповнює душу за увесь народ і за себе особисто. Отже, будучи частиною народу, не можна не ці­кавитися його душею, його життям — народними традиціями, що є його культурною спадщиною, бо, як писав Антін Могильницький:
Кожен нарід, хоть би дикий, Любить свій родимий край, Любить отцівські язики, Свою мову і звичай.