Правопис часток

1. Словниковий диктант.
Знав/би, прийшла/таки, якось/то, бодай/же, принеси/но, та вже/ж, де/ж/то, вони/то, куди/б/то, дай/же, іди/бо, все/ж/таки, візьми/бо, хоч/би, годі/ж/бо, ледве/чи, аби/хто, де/який, чи/мало, що/найкраще, як/раз, ані/трохи, будь/що, все/таки, де/з/чим, що/ж/до, будь/з/ким, хтозна/в/кому, казна/як, де/небудь, як/от, аби/то, все/ж, будь/де, де/б/то, звідки/небудь, чий/небудь, хіба/що, от/таки, не/мов/би/то, ні/би, ато/ж, тако/ж.
2. Записати речення, знімаючи рисочку.
Не так/то робиться все хутко, як швидко оком і змигнеш. Як сіячі радіють - тільки/но на землі з’явиться день весняний. Тішся, дитино, поки ти маленька, ти/ж/бо живеш навесні. Добре/таки, що ми поїхали сюди зорю зустрічати. Пташки/бо вміють так ховати гнізда, що не одразу їх і помітиш. То/ж/то й воно, душа в тебе молода та гаряча. А все/таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі. Ми ж/бо не знали, що тут гості. Якось/то одважилось щеня вхопить шматок м'ясця. І так/таки ти сам себе вини, що посіяв, те й пожни. Руки працюють, а годує/таки голова. Краще смерть в бою, ані/ж життя в неволі. Не так/то він діє, як словами сіє. Кулик — птичка невеличка, а все/таки птичка. Якою/б темною ніч не була, а сонце/таки зійде. І риба співала/б, коли/б голос мала.

Осінь дає нам не менше можливостей для складання букетів, ніж весна або літо. звичайно, вже немає багатьох квітів, не побачиш, наприклад, тюльпанів і нарцисів, але є красиві осінні листя самих різних забарвлень, а також хризантеми, айстри, осінні левкої, нігтики, резеда, гладіолуси. з усіх перерахованих квітів я використала для свого осіннього букета айстри за їх велика різноманітність кольорів - тут і білі, і жовті, рожеві, червоні, кремові, лілові, і навіть фіолетові. та й суцвіття айстри дуже різноманітні: плоскі, схожі на квіти, то сферичні або махрові, схожі на троянди чи хризантеми. до речі, хризантеми - справжні осінні квіти, і вони особливо придатні для осінніх букетів: білі, червоні, рожеві, фіолетові кулі їх суцвіть в букеті особливо ефектно і барвисто. а як у розмові про осінній букет обійтися без згадки осіннього листя? з них одних можна скласти дуже чарівну композицію, якщо використовувати червоні листя осики, золоті листочки берізки, зірочки - листя клена або жовто-зелено-коричневі листочки горобини на гілочці з яскраво-червоними кетягами ягід. ще у своєму букеті, або композиції, можна використовувати і інші частини рослин: сухі гілочки цікавої форми, очерет, кулі кульбаб, покриті лаком для волосся, сухі парасольки безсмертника і багато іншого. головне, щоб у упорядника букета були фантазія, уява! как то так )

Усвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по-своєму. Але приходить час — і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею. Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися ходити ми і зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку боронили цю землю наші предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завжди була їхнім багатством, яким пишались і захищали. А беручи від природи її дари, люди розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо вони берегтимуть природу. У наш час перед людьми гостро постала екологічна проблема. Це пов'язано з тим, що люди вирішили стати господарями природи, почали її підкоряти собі. Внаслідок роботи виробництв забруднилися ріки. Збільшення орних земель призвело до знищення лісів. Смердюче Каховське водоймище було колись мальовничою українською землею. Пішли під воду біленькі хатки, вишневі садочки і кучеряві верби над ставками. А колись красиве і багате Аральське море висохло, бо з нього викачали воду на зрошення засушливих районів. Нащадкам у спадок залишилися тільки прекрасні Шевченкові малюнки Аралу. Люди необдумано експлуатують природу, а іноді просто не замислюються над наслідками своїх вчинків. Безвідповідальність призвела до Чорнобильської катастрофи, від якої постраждали величезні регіони України, Білорусі, Росії. Внаслідок аварії загинуло сотні людей. А скільки інвалідів, села і міста заражені радіонуклідами. Радіаційний фон і досі, через вісімнадцять років після аварії перевищує допустимі норми. Скалічена земля, скалічені люди... Мені здається, що атомні електростанції взагалі треба заборонити, адже доки вони існують, країна — в небезпеці. Осушення боліт на Поліссі залишило людей без питної води. А у нас в Харкові внаслідок зміни річища ріки з'явилися підтоплені житлові масиви. Річка зникла, залишивши по собі тільки назву. Є у нас Нетеченська набережна вздовж неіснуючої ріки. І таких фактів можна навести безліч. І найшкідливіше, на мою думку, те, що поруч із горе-господарями стояли байдужі люди, які просто гали за знищенням природи. Прикро, але таких серед нас чимало. Невже потрібно знищити, щоб потім відроджувати? Невже люди вчаться тільки на помилках? Потрібно нарешті зрозуміти, що людина — це частинка великої матері-природи, яку не слід підкорювати, а треба жити з нею в гармонії. Любити і берегти рідну землю, дбати про її благополуччя — ось у чому полягає патріотизм.