ответ:Живучи в наш складний час ігаючи за життям свого народу і усього людства, я часто замислююсь, що чекає на всіх нас у майбутньому. А замислюючись над цим, я ніколи не приходжу до одного і того ж рішення.
Інколи мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє. На Землі не буде більше великих війн, завдяки досягненням науки й техніки людство назавжди очистить планету від усього сміття, яким воно заповнило її ось уже протягом кількох століть. Усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом і природою.
Але через
хвилину мені здається, що таке життя може настати тільки у тому випадку, якщо все людство замовить собі пропуск в астрал і через нього потрапить в Небесне царство.
Але всі мої ілюзії розпадаються у ту саму мить, коли, вийшовши на вулицю, я бачу худі й заморені обличчя літніх людей, що мусять увесь день стояти на морозі лише для того, щоб випрохати жменьку монет на хліб, або коли я бачу птахів у калюжі нафти, або коли стільки іде грошей на озброєння, або коли дивлюсь кримінальну хроніку.
Ось тоді мені здається, що у людства немає майбутнього або на нього чекає таке майбутнє, що краще б його не було.
Але усе-таки мені здається, що ми не настільки нерозважні, щоб допустити це. Майбутнє у людства повинно бути, і наше завдання зробити його прекрасним.
Весна — дивовижна пора року. Багато поетів оспівували весну у своїх творах. Проза теж не залишила цю пору без уваги. Тобто весняні пейзажі вражали багатьох творчих людей. Я теж люблю весну. Особливо ігати за весняною природою.
Природа навесні досить різноманітна. Все залежить від погоди. Але ясно одне — в цей час все оживає після довгої зимової сплячки. Спочатку кучугури снігу поступово стають пухкими та починають зіщулюватися. Це сонце припікає, тож вони починають підтавати. Трохи згодом опівдні вже з’являються невеликі струмочки. Вночі поки ще підморожує, та ця тала вода перетворюється на кригу. Але днем струмочки стають дедалі більше. Тварини й птиці відчувають, що вже відбуваються зміни в природі.
Голуби й горобці в денний час купаються у калюжах. Дуже цікаво за цим ігати. Сніг поступово тане все більше й більше. Незабаром і зовсім його не стане. Тільки в тіні від якихось великих споруд він ще буде довго лежати. Навіть до того часу, коли буде зовсім тепло.
У лісі танення відбувається повільніше. Там багато тіні від величезних хвойних гігантів. Коли в межах міста вже майже все розтануло — в лісі ще ніби природа не зворушена весняними відлигами. Але скоро й тут відбудуться надзвичайні зміни. Коли з’являться проталини на пагорбах і галявинах, то на них швидко проб’ються через стару жовту торішню траву перші весняні квіти. Це проліски. Після деякого часу все оновиться. Між бляклими залишками трави проб’ються зелені травинки. Квітів стане дедалі більше, все навколо зазеленіє.
Отже, весна — це зелене свято природи. Її прихід завжди викликає в мене радісні, піднесені почуття.
ответ:Живучи в наш складний час ігаючи за життям свого народу і усього людства, я часто замислююсь, що чекає на всіх нас у майбутньому. А замислюючись над цим, я ніколи не приходжу до одного і того ж рішення.
Інколи мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє. На Землі не буде більше великих війн, завдяки досягненням науки й техніки людство назавжди очистить планету від усього сміття, яким воно заповнило її ось уже протягом кількох століть. Усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом і природою.
Але через
хвилину мені здається, що таке життя може настати тільки у тому випадку, якщо все людство замовить собі пропуск в астрал і через нього потрапить в Небесне царство.
Але всі мої ілюзії розпадаються у ту саму мить, коли, вийшовши на вулицю, я бачу худі й заморені обличчя літніх людей, що мусять увесь день стояти на морозі лише для того, щоб випрохати жменьку монет на хліб, або коли я бачу птахів у калюжі нафти, або коли стільки іде грошей на озброєння, або коли дивлюсь кримінальну хроніку.
Ось тоді мені здається, що у людства немає майбутнього або на нього чекає таке майбутнє, що краще б його не було.
Але усе-таки мені здається, що ми не настільки нерозважні, щоб допустити це. Майбутнє у людства повинно бути, і наше завдання зробити його прекрасним.
https://ukrtvory.ru/yak-ya-uyavlyayu-majbutnye-lyudstva.html
Объяснение:
Весна — дивовижна пора року. Багато поетів оспівували весну у своїх творах. Проза теж не залишила цю пору без уваги. Тобто весняні пейзажі вражали багатьох творчих людей. Я теж люблю весну. Особливо ігати за весняною природою.
Природа навесні досить різноманітна. Все залежить від погоди. Але ясно одне — в цей час все оживає після довгої зимової сплячки. Спочатку кучугури снігу поступово стають пухкими та починають зіщулюватися. Це сонце припікає, тож вони починають підтавати. Трохи згодом опівдні вже з’являються невеликі струмочки. Вночі поки ще підморожує, та ця тала вода перетворюється на кригу. Але днем струмочки стають дедалі більше. Тварини й птиці відчувають, що вже відбуваються зміни в природі.
Голуби й горобці в денний час купаються у калюжах. Дуже цікаво за цим ігати. Сніг поступово тане все більше й більше. Незабаром і зовсім його не стане. Тільки в тіні від якихось великих споруд він ще буде довго лежати. Навіть до того часу, коли буде зовсім тепло.
У лісі танення відбувається повільніше. Там багато тіні від величезних хвойних гігантів. Коли в межах міста вже майже все розтануло — в лісі ще ніби природа не зворушена весняними відлигами. Але скоро й тут відбудуться надзвичайні зміни. Коли з’являться проталини на пагорбах і галявинах, то на них швидко проб’ються через стару жовту торішню траву перші весняні квіти. Це проліски. Після деякого часу все оновиться. Між бляклими залишками трави проб’ються зелені травинки. Квітів стане дедалі більше, все навколо зазеленіє.
Отже, весна — це зелене свято природи. Її прихід завжди викликає в мене радісні, піднесені почуття.
Объяснение: