Моє улюблене заняття – це гончарство. Це моє хобі і, мабуть, навіть майбутня професія. Я займаюся гончарством вже давно і часто допомагаю своїй тітці, яка є справжнім гончарем і веде заняття в нашій студії.
Мені дуже подобається дивитися, як зі шматка глини народжується річ. Гончарна глина буває різного кольору: від майже білого до рудого, є навіть темно-сіра гончарна глина, вона доволі рідко зустрічається. Глина дуже приємна на дотик: вона нібито «жива». Тримаючи у долонях шмат глини, я завжди уявляю собі, що планую з неї зробити: іграшку, глечик, мисочку, тощо.
Коли я сідаю за гончарне коло, весь світ навкруги завмирає: я працюю. Центрую шматок жирної глини, довго-довго проминаю її, щоб вийшли всі бульбашки повітря, і починаю над нею чаклувати. Звісно, я маю на увазі «працювати», але, як на мене, у справі гончаря є щось чаклунське.
Коли виріб готовий, я зрізаю його з гончарного кола спеціальною волосінню і ставлю на полицю сушитися. Потім ми їх будемо обпалювати у спеціальній пічці. Деякі з ними оздобимо ангобами, деякі – покриємо поливою, тобто глазуром, і знову опалимо.
Дуже радію, коли людям подобається щось з того, що зробив я. Мені дуже приємно дарувати свої вироби і знати, що вони приносять людям радість.
1.Розкішні крислаті кущі з буйною лозою, обліплені лапатим листом, вкривали підгір"я. (М. Коцюбинський) 2. Яскраво зеленіли змиті дощем хліба (О. Гончар) 3. Ще спить земля, укутана снігами (Д. Луценко) . 4. Стоїть налитий синню день (М. Паяієнко) . 5. Мені ще й досі сниться берег, залитий сонячним огнем (В. Сосюра) . 6. 3 золота зіткане сяєво ллється (М. Рильський) . 7. Сяйвом переповнені плоди мерехтять, палають, не згасають (Є. Гуцало). 8.Я розпитаю про листя, опале в осиннім саду. (І. Коваленко). 9.Край моря сонце золотить укриті лісом гори. (Н. Забіла). 10.Жовте листя, на вітрах розвіяне, поховала у снігах зима. (М. Луків).
Моє улюблене заняття – це гончарство. Це моє хобі і, мабуть, навіть майбутня професія. Я займаюся гончарством вже давно і часто допомагаю своїй тітці, яка є справжнім гончарем і веде заняття в нашій студії.
Мені дуже подобається дивитися, як зі шматка глини народжується річ. Гончарна глина буває різного кольору: від майже білого до рудого, є навіть темно-сіра гончарна глина, вона доволі рідко зустрічається. Глина дуже приємна на дотик: вона нібито «жива». Тримаючи у долонях шмат глини, я завжди уявляю собі, що планую з неї зробити: іграшку, глечик, мисочку, тощо.
Коли я сідаю за гончарне коло, весь світ навкруги завмирає: я працюю. Центрую шматок жирної глини, довго-довго проминаю її, щоб вийшли всі бульбашки повітря, і починаю над нею чаклувати. Звісно, я маю на увазі «працювати», але, як на мене, у справі гончаря є щось чаклунське.
Коли виріб готовий, я зрізаю його з гончарного кола спеціальною волосінню і ставлю на полицю сушитися. Потім ми їх будемо обпалювати у спеціальній пічці. Деякі з ними оздобимо ангобами, деякі – покриємо поливою, тобто глазуром, і знову опалимо.
Дуже радію, коли людям подобається щось з того, що зробив я. Мені дуже приємно дарувати свої вироби і знати, що вони приносять людям радість.
2. Яскраво зеленіли змиті дощем хліба (О. Гончар) 3. Ще спить земля, укутана снігами (Д. Луценко) . 4. Стоїть налитий синню день (М. Паяієнко) . 5. Мені ще й досі сниться берег, залитий сонячним огнем (В. Сосюра) . 6. 3 золота зіткане сяєво ллється (М. Рильський) . 7. Сяйвом переповнені плоди мерехтять, палають, не згасають (Є. Гуцало). 8.Я розпитаю про листя, опале в осиннім саду. (І. Коваленко). 9.Край моря сонце золотить укриті лісом гори. (Н. Забіла). 10.Жовте листя, на вітрах розвіяне, поховала у снігах зима. (М. Луків).