Осінь. Листя на деревах стрімко жовтіє і рідні гілки тримають його все слабкіше і слабкіше. Потрібен лише маленький подих вітру й вони полетять. Ось і вітерець, спочатку слабкий, а згодом все сильніше і сильніше. Повітряні потоки зривають листя з дерев й вони кружляють у повітрі. Жовті, вогняно-червоні, помаранчеві, всі такі різні та неповторні, падають вони на землю та вкривають ії різнобарвним килимом. Тиша та спокій.
