Сьогодні вночі випав перший сніг. Я була безмежно рада цьму прекрасному видовищу. Але коли я встала і вибігла на вулицю він майже весь розтанув і де-де виступали купки снігу. І я на радощах почала ліпити сніговика. Побачивши це мама почала сваритися на мене . Хоча вона добре знала це відчуття,коли ти в захваті ,тебе переповнюють емоції, ти не можеш всидіти на місці. Я стрімголов побігла тепліше одягнутися, але через 10 хвилин я побачила ці сумні, нудні, зовсім не цікаві калюжі. Згодом виявилося ,що тільки я бачила цей сніг. Мені так сумно що це все було протягом короткого часу. Але я ніколи не забуду ці відчуття.
Україна – благословенний край. Буяють тут зелені сади, наповнюють груди вільним повітрям безмежні степи, пливуть із минулого в майбутнє могутні ріки, зливаються з горизонтом золоті хлібні поля.
Хліб… Здавна в Україні вирощували його, шанували, називали святим. Хліб на столі – символ добробуту й гостинності.
У народі завжди казали: “Хліб – усьому голова”.
Український народ споконвіку вирощував на своїй землі хліб. Важкою була праця хлібороба, але й почесною. Посіяний, вирощений, скошений, змолочений, спечений, хлібзберігав у собі тепло долонь хліборобів, їхню любов до землі й до людей.
Наш народ певен: не біда, як є хліб і вода! З хлібом не будемо голодними, вода не дасть нам загинути, бо вона – початок усього. Вона вирощує трави й дерева, напуває звірів і птахів, дає життя людині. В Україні багато річечок і великих рік, які напувають наші поля, ліси, дають питну воду містам.
Але в наш час, на жаль, якісної питної води стає все менше й менше. Забруднені промисловістю водоймища стають небезпечними для здоров’я людей. Гинуть маленькі річки, висихають струмки.
Нам поки що вистачає питної води, а чи вистачить нашим нащадкам?
Безмежнасолодка вода!
Ми з нею багаті, щасливі.
O будьмо ж усі бережливі!
Як зникне солодка вода,
Сльозами солоними світ зарида.
Хліб і вода – вони потрібні нам. Тому нехай будуть наші ріки глибокими й чистими, нехай напувають вони родючу землю, на якій завжди колихатимуться безмежні пшеничні поля!
Сьогодні вночі випав перший сніг. Я була безмежно рада цьму прекрасному видовищу. Але коли я встала і вибігла на вулицю він майже весь розтанув і де-де виступали купки снігу. І я на радощах почала ліпити сніговика. Побачивши це мама почала сваритися на мене . Хоча вона добре знала це відчуття,коли ти в захваті ,тебе переповнюють емоції, ти не можеш всидіти на місці. Я стрімголов побігла тепліше одягнутися, але через 10 хвилин я побачила ці сумні, нудні, зовсім не цікаві калюжі. Згодом виявилося ,що тільки я бачила цей сніг. Мені так сумно що це все було протягом короткого часу. Але я ніколи не забуду ці відчуття.
Україна – благословенний край. Буяють тут зелені сади, наповнюють груди вільним повітрям безмежні степи, пливуть із минулого в майбутнє могутні ріки, зливаються з горизонтом золоті хлібні поля.
Хліб… Здавна в Україні вирощували його, шанували, називали святим. Хліб на столі – символ добробуту й гостинності.
У народі завжди казали: “Хліб – усьому голова”.
Український народ споконвіку вирощував на своїй землі хліб. Важкою була праця хлібороба, але й почесною. Посіяний, вирощений, скошений, змолочений, спечений, хлібзберігав у собі тепло долонь хліборобів, їхню любов до землі й до людей.
Наш народ певен: не біда, як є хліб і вода! З хлібом не будемо голодними, вода не дасть нам загинути, бо вона – початок усього. Вона вирощує трави й дерева, напуває звірів і птахів, дає життя людині. В Україні багато річечок і великих рік, які напувають наші поля, ліси, дають питну воду містам.
Але в наш час, на жаль, якісної питної води стає все менше й менше. Забруднені промисловістю водоймища стають небезпечними для здоров’я людей. Гинуть маленькі річки, висихають струмки.
Нам поки що вистачає питної води, а чи вистачить нашим нащадкам?
Безмежнасолодка вода!
Ми з нею багаті, щасливі.
O будьмо ж усі бережливі!
Як зникне солодка вода,
Сльозами солоними світ зарида.
Хліб і вода – вони потрібні нам. Тому нехай будуть наші ріки глибокими й чистими, нехай напувають вони родючу землю, на якій завжди колихатимуться безмежні пшеничні поля!