Прислівник ужито в реченні
А Не щастя людину, а людина щастя робить. (Пол.)
Б Сміх і плач люди часто в одній торбі носять. (Нім.)
В Ніщо так не бентежить злість, як лагідна усмішка. (Ірланд.)
Г Щасливий той, хто собою задоволений. (Норвеж.)
2. Обставиною прислівник є в реченні
А Доброму ковадлу молота не страшно. (Англ.)
Б Тепло дитині в батьковій свитині. (Укр.)
В Самому і в раю нудно. (Нім.)
Г Лінощі й злидні попідруки ходять. (Словац.)
3. Вставним словом прислівник є в реченні (розділові знаки знято)
А Тепле слово ніколи не зрине з холодного серця (Норвеж.)
Б Жарти жартуй а людей навмисне не дратуй (Чес.)
В Розум звісно підказує а звичай наказує (Ірланд.)
Г Жартома часто й правда мовиться (Фр.)
4. Чергування [с] із [шч] відбулося при творенні вищого ступеня порівняння прислівника,
ужитого в реченні
А Честь важче зберегти, ніж заможності досягти. (Ірланд.)
Б Краще мати друзів хороших, аніж у скрині гроші. (Ісп.)
В Хто вище сидить, той, упавши, боляче заб’ється. (Норвеж.)
Г Порядніше сказати гостру правду, ніж лагідну брехню. (Англ.)
5. Лише суфіксальним утворено ВСІ прислівники в рядку
А відверто, пильно, допізна, задовго
Б спокійно, вдень, тихо, мудро
В добре, по-приятельськи, виважено, здавна
Г урочисто, добре, затишно, переконливо
6. Через дефіс потрібно писати ВСІ слова в рядку
А з/дня/на/день, будь/де, по/братньому, як/не/як, тим/часом
Б по/християнськи, далеко/далеко, всього/на/всього, казна/коли
В до/речі, ледве/ледве, коли/небудь, рік/у /рік
Г по/господарськи, час/від/часу, на/швидку, казна/коли
7. Окремо потрібно писати ВСІ слова в рядку
А по/суті, нашвидку/руч, по/сусідству, будь/куди
Б до/вподоби, на/вибір, без/сумніву, по/змозі
В до/решти, хтозна/як, по/всякчас, на/око
Г на/диво, стрім/голов, по/правді, ліво/руч.
8. Літеру и потрібно писати в кінці ВСІХ прислівників, поданих у рядку
А по-українськ.., наввипередк.., пішк.., трох..
Б пошепк.., напоготов.,, по-сороч.., восен..
В уранц.., навприсядк.., навкруг.., навкулачк..
Г мовчк.., навколішк.., почаст.., двіч..
9. З нн потрібно писати ВСІ прислівники в рядку
А старан..о, несподіванко, непримиренно, солов’їн..о
Б бездоганно, туман..о, буден..о, незрівнян..о
В негадан..о, гостин..о, невпин..о, страшен..о
Г сумлін..о, зран..я, вишукан..о, щоден.,о

2

10. Окремо з не потрібно писати прислівник у реченні
А Старий шлях не/зрівнянно кращий від нової стежки. (Фр.)
Б Мудрий суддя судить не/квапно. (Англ.)
В Май не/багато, а доволі. (Фін.)
Г Не/нароком попав пальцем в око. (Фр.)​

Козакові і смерть, і рани не дивина. якби він довго опла­кував загиблих друзів та панькався з кожним слідом шаблі на власнім тілі, то вік не мав би часу не те що бити ворога, а навіть з’їсти та заспівати пісні. подужчав вітер, і веслярі, поклавши весла в чайки, взялись похмуро до сухарів та риби. орендарен-ко віддав стерно сусідові, ще кремезному, хоча й підтоптано­му, діду щириці й гукнув, аби усі почули: —    а що, панове молодці, поопускали вуса, мов ті соми на березі? ! злякались турків? —    шкода хлопців…—    це тільки перший бій. і перші втрати… — мовив отаман журно. — ніхто не знає, хто з нас повернеться й побачить не­ньку січ… але хіба нам вперше дивитися кощавій в хижі очі й орати синє море? ! — підвищив голос, немов підтяг струну.— хай бусурмани журяться, ждучи страшної помсти…— схопила б їх запупиця! — додав щириця. невдовзі, дивлячись то вдалину, то на вітрила, січовикипомітили тривожні зміни. мов білогриві коні, по морю бігли хвилі, сховалося у сірім мреві сонце, і вітер дужче й дужче зри­вав зі щогл полотнища.—      тимоше, буря буде,— сказав непран отаманові.—    то турки дмуть з очакова, щоб поспішали ми до султа­на в гості…—    чи до шайтана в зуби.—    у нього й так завізно. поки розмістить бусурманів, пос­ланих сьогодні в пекло, то ми босфор пливли останніми. попереду, неначе біла хмара, роз­кинувши широко крила, летіло біля трьохсот вітрильників.  такої сили чайок ще не виходило в козацьке чорне море. доб­ряче, видно, розмахнувся тарас трясило на варшаву, коли послав такий удар стамбулу. це хвилювало непрану душу, ті­шило, що рідний край зведеться і скине пута. він милувався нестримним бігом чайок, невпинним плеском весел, глухим бринінням снасті, що в ньому ледь уловлювався суворий голос думи, ще не народженої, ніким ніде не співаної, але вже існу­ючої, неначе воля, якої жде вкраїна і за яку вони прорвалися на цей безмежний простір.на море швидко й густо лягала чорна ніч. із байдака хмель­ницького передали всім чайкам: не зупинятись на ніч, не від­ставати, а йти щосили до босфору. неначе привиди, човни щезали в темряві, у гулі й свисті вітру… ставало смутно від са­моти, від мороку, від шурхоту вже ледве видних хвиль. нарешті все покрила важка пітьма. ні місяця, ні зір у небі, ні вогника у всьому світі. байдак і темрява. навальний дужий вітер і стугін моря, схожий на… ні, він ні з чим не схожий, цей голос моря, йому немає рівних! розкотистий, величний, мото­рошний, він ошелешує того, хто вперше почує бурю, й проймає душу холодом тому, хто вже раніше спробував нічного ґерцю з морем. вода кипить, розгойдується, неначе тісно їй у вели­чезній чаші, неначе хтось, іще могутніший і невблаганніший, безжально тисне, гонить її у невість із берегів, межи яких їй так спокійно й зручно. розбурхана, до дна стривожена, вона сліпа й нещадна в своєму жасі й натиску, в своїй безмежній силі.

На подвір'ї було багато людей, які прийшли до нас. 2) щоб розв'язати завдання мене потрібно десять хвилин. 3) вона має міцне здоров'я, тому вона виконує будь-які вправи. 4) в м'ясові багато білка. 5) вона мала міцний зв'язок з ним, хоча жили по різні кінці світу. 6) ій потрібно багато часу, щоб висмикати весь цей бур'ян. 7) ніхто не зрозумів чому він приніс лише пів'ящика. 8) у нашому місті збудували трьох'ярусний дім. 9) і все таки він нас об'єднав. 10) через дев'ять днів у неї буде днюха ь 1)словами ріжеться все: відчуття,правда,сила. 2)гордість-найстрашніший гріх в нашому житті. 3)знайдіть її негайно,сказала пані,зрушивши з місця. 4)вони мимохіть наближалися до двору і серце ворушилося все більше. 5)духовність була найбільш притамманною рисою для людей доби ренесансу. тт, нн 1) для кожного із нас важливе життя