«Знання та праця», був головним редактором журналу «Барвінок», потім — директором видавництва «Молодь». А. Давидов створив для дітей багато книг — у тому числі і науково-художніх, де розповідається про життя природи. Перша книжечка «Ширшає виднокруг» вийшла 1967р., далі — «Сонячні вершники», «Без креслень і кельми», «Знай, люби, бережи», «Скарб» та ін. Збірка повістей та оповідань «Не так вже й тісно на землі» дістала високу відзнаку — премію Лесі Українки. Твори А. Давидова приваблюють глибоким знанням природи, любов'ю до неї, а також розумінням внутрішнього світу дітей. Письменник прагне прищепити їм бажання вивчати світ рослин і тварин, берегти його. Він пише й про людські стосунки, про дитячі справи, пригоди, вчить шанувати сучасне й минуле. Цікаве оповідання «Вдячність» із циклу «Таємниці старого дуба». Дуб, наче жива істота гає все, що діється навкруги, пригадує своє довге життя, піклується про жолуді, які продовжують його рід. Але у дубі — дупло, й пишатися серед дерев йому вже недовго... Та ось приїхали до лісу люди — вчитель з учнями, полікували стовбур, замазали дупло, обгородили. І тут дуб із вдячністю впізнає у старому вчителеві юнака, якого він порятував у роки війни від ворога. Оповідання це близьке до казки, які теж пише А. Давидов. Краща з них — про Озивайка, лісового хлопчика, який доглядає ліс, дружить з тими, хто любить природу.
- Здраствуй, Ваня!- Привіт, Катенька! Куди ти так поспішаєш?- Біжу на підготовчі курси по хімії!- Ти хочеш здавати цей жахливий предмет? Куди?- Чому жахливий? Геть мне потрібний при надходженні в медичний університет. А ти куди йдеш, що несеш?- От, бачиш, папка в руках. Там мої малюнки. Але не звичайні, а зроблені на комп'ютері зі спеціальної програмі- Ти станеш дизайнером?- Так, але не просто, а веб-дизайнером. Ти знаєш, адже це моє захоплення вже давно. І тепер я вирішив зробити його своєю професією- Я думаю, у тебе їсти талант працювати із усякими комп'ютерними програмами. Для мене це - темний лес. Зате, я вважаю, що мій талант - лікувати людей- А яким саме доктором ти хочеш підлогу?- Кардіологом. Хочу лікувати серце. Адже найважливіший орган для людини. А зараз так багато людей страждають хворобами серця...- А що батьки думають у твоєму виборі?- Вони саме за. А от мій дідусь, що працює терапевтом, так той ні в яку не погоджується, щоб я теж стала доктором. Це, говорить, занадто важка робота- Катя, якщо всі так будуть думати, то нас лікувати некому стане!- От-От. І взагалі, мій дідусь здійснив свою мрію, став лікарем. А тепер мне забороняє. Нічого, тато на моїй стороні!- Ну, бажаю тебе удачі у твоєму важкому навчанні! Дзвони іноді, не пропадай!- И тебе удачі, Ваня! Як-Небудь подзвоню!
«Знання та праця», був головним редактором журналу «Барвінок», потім — директором видавництва «Молодь».
А. Давидов створив для дітей багато книг — у тому числі і науково-художніх, де розповідається про життя природи. Перша книжечка «Ширшає виднокруг» вийшла 1967р., далі — «Сонячні вершники», «Без креслень і кельми», «Знай, люби, бережи», «Скарб» та ін. Збірка повістей та оповідань «Не так вже й тісно на землі» дістала високу відзнаку — премію Лесі Українки.
Твори А. Давидова приваблюють глибоким знанням природи, любов'ю до неї, а також розумінням внутрішнього світу дітей. Письменник прагне прищепити їм бажання вивчати світ рослин і тварин, берегти його. Він пише й про людські стосунки, про дитячі справи, пригоди, вчить шанувати сучасне й минуле.
Цікаве оповідання «Вдячність» із циклу «Таємниці старого дуба». Дуб, наче жива істота гає все, що діється навкруги, пригадує своє довге життя, піклується про жолуді, які продовжують його рід. Але у дубі — дупло, й пишатися серед дерев йому вже недовго... Та ось приїхали до лісу люди — вчитель з учнями, полікували стовбур, замазали дупло, обгородили. І тут дуб із вдячністю впізнає у старому вчителеві юнака, якого він порятував у роки війни від ворога.
Оповідання це близьке до казки, які теж пише А. Давидов. Краща з них — про Озивайка, лісового хлопчика, який доглядає ліс, дружить з тими, хто любить природу.