Прочитати поезію, знайти частки , пояснити їх значення. Ну, є ж про зараду там які статті? Не всяка ж кара має буть неабожна. Що ж це виходить? Зрадити в житті Державу – злочин, а людину - можна?!
Рідна мова — це мова нації, мова предків, яка пов'язує людину з її народом, водна — найбільший скарб. Існує твердження, що українська мова — одна з найбагатших слов'янських мов. Вона ніби ллється струмочком і звеселяє душу. А іноземці, побувавши в Україні, відзначають її ніжність, витонченість і милозвучність. І це, мабуть, справді так, бо за мелодійністю вона посідає друге місце у світі.
Як душевно і красиво звучать українською мовою слова нашого поета Т. Г. Шевченка:
Зоре моя вечірняя, зійди над горою
Поговорим тихесенько неволі з тобою.
Якою теплотою і водночас сумам пройняті ці слова, з зорею воно так і є, бо Т. Г. Шевченко писав про це на засланні, з зорею він говорив, як з другом.
Українська мова нараховує близько 360 тисяч слів, нею розмовляють 48 мільйонів чоловік.
Мова рідна, як море, — безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.
В рідній українській мові таїться мудрість віків і пам'ять тисячоліть. У ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній — пісня дівочого серця в коханні. У мові мого народу — його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. А як тішить серце гумористичне слово мого народу. Тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. Тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. А яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. А ніжне слово „кохана”проймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, — найкраща, найщасливіша людина на світі. Воно повертає тебе прибудь-якому настрої до життя, до діяння.
С. Плачинда писав: „Єдина печаль проймає, що не вистачить життя пере тій мовний океан. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого”.
Ввічлива людина це та людина яка веде себе спокійно,урівноважено.Яка в громадському місці веде себе культурно.В автобусі завжди поступиться місцем старшим.Ніколи не буде ображати менших і в ту ж чергу захистить їх.
или
В наш час дуже мало ввічливих людей. Ввічлива людина, це та людина, яка допомагає старим переїти дорогу, поступитися місцем в автобусі. Ввічлива людина ніколи не образить, вона має совість,яка не доволяє робити погані речі. Ця людина має добрі манери, знає правила етикету. Вона ніколи не буде сміятися з каліки, тому що розуміє, як важко таким людям у житті та суспільстві. Я дуже хочу, щоб в нашій країні було багато ввічливих людей, які все розуміють, підтримують та до у скрутній годині або кщо людина потребує до Всім бажаю бути ввічливими!
Объяснение:
Ой, яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
О. Підсуха
Рідна мова — це мова нації, мова предків, яка пов'язує людину з її народом, водна — найбільший скарб. Існує твердження, що українська мова — одна з найбагатших слов'янських мов. Вона ніби ллється струмочком і звеселяє душу. А іноземці, побувавши в Україні, відзначають її ніжність, витонченість і милозвучність. І це, мабуть, справді так, бо за мелодійністю вона посідає друге місце у світі.
Як душевно і красиво звучать українською мовою слова нашого поета Т. Г. Шевченка:
Зоре моя вечірняя, зійди над горою
Поговорим тихесенько неволі з тобою.
Якою теплотою і водночас сумам пройняті ці слова, з зорею воно так і є, бо Т. Г. Шевченко писав про це на засланні, з зорею він говорив, як з другом.
Українська мова нараховує близько 360 тисяч слів, нею розмовляють 48 мільйонів чоловік.
Мова рідна, як море, — безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.
В рідній українській мові таїться мудрість віків і пам'ять тисячоліть. У ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній — пісня дівочого серця в коханні. У мові мого народу — його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. А як тішить серце гумористичне слово мого народу. Тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. Тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. А яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. А ніжне слово „кохана”проймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, — найкраща, найщасливіша людина на світі. Воно повертає тебе прибудь-якому настрої до життя, до діяння.
С. Плачинда писав: „Єдина печаль проймає, що не вистачить життя пере тій мовний океан. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого”.
Ввічлива людина це та людина яка веде себе спокійно,урівноважено.Яка в громадському місці веде себе культурно.В автобусі завжди поступиться місцем старшим.Ніколи не буде ображати менших і в ту ж чергу захистить їх.
или
В наш час дуже мало ввічливих людей. Ввічлива людина, це та людина, яка допомагає старим переїти дорогу, поступитися місцем в автобусі. Ввічлива людина ніколи не образить, вона має совість,яка не доволяє робити погані речі. Ця людина має добрі манери, знає правила етикету. Вона ніколи не буде сміятися з каліки, тому що розуміє, як важко таким людям у житті та суспільстві. Я дуже хочу, щоб в нашій країні було багато ввічливих людей, які все розуміють, підтримують та до у скрутній годині або кщо людина потребує до Всім бажаю бути ввічливими!