Прочитати слова і словосполучення. Поміркувати, що їх об’єднує. Сконструювати висловлювання, щоб вийшов зв’язний текст у художньому стилі. Дібрати заголовок. Записати.
Веселий танок, старезний дуб, кущ, голосисто співають, пролісок, щедро дарує, листочки-рученята, немов, там, і, ніби, але, заквітчана весна, свій, щиро усміхатися, привітне сонечко, легке повітря, закружляти в танці, розкривати очі, весна-красна, уквітчане вбрання, дитя, яскраві пелюстки, розкривати очі.
З’ясувати синтаксичну роль різних частин мови в реченнях.
Виписати з тексту по два-три приклади різних частин мови і зробити їх морфологічний розбір.
дорога, подорожник, придорожній - дорог
сніг, сніговий, піжсніжник - сніг
Син, синівський, синок - син
Вправа 2
Пролісок- про-префікс,ліс- корінь,ок-суфікс;
загадка-за-префікс,гад-корінь,к-суфікс,а- закінчення;
посадка- по-префікс,сад-корінь,к-суфікс,а-закінчення;
вигадка-ви-префікс,гад-корінь,к-суфікс,а-закінчення;
сходи-с-префікс,ход-корінь,и-закінчення;
розписка - роз-преф., пис-кор., к-суф., а-зак.;
підказка - під-преф., каз-кор., к-суф, а-зак.;
розмова - роз-преф., мов-кор., а-зак..
Вправа 3
Робота - праця,
ліс - бір, гай,
малюки - немовлята,
пригода - авнтюра,
відважний - хоробрий,
могутній - сильний,
веселий - радісний,
мирний - спокійний,
мерзнути - холонути,
говорити - балакати, розмовляти, теревенити,
іти - пересуватися,
міркувати - думати.
Коли люди викривляють своє відношення до Бога, не шукаючи в Ньому єдиної Реальності і Цінності, тоді - як наслідок - стають фальшивими всі людські взаємини. Цінність взаємин проектується на уяву і фантазію, а життя стає подібним руху тіней, коли сонце ховається за хмари.
Неправдиві свідчення про Бога неодмінно породжують фальшиві наукові, політичні і загально-суспільні теорії. Одна брехня породжує іншу, перша апелює до другої, друга кличе на до третю…
Тоді нахабність і хитрість починають цінуватися більше за чесноти, а кількість ставиться вище за якості. Люди починають розуміти, що потопають у власному беззаконні і лукавстві, і починають кричати, що всюди лукавство… Але при цьому ніхто не повертається до істини подібно плавцям, які, віддалившись від берега і починаючи втрачати сили, хапаються один за одного і тонуть в сум’ятті і страху, геть забувши, де залишився берег і в Кого треба шукати до .