Прочитати текст, виписати додатки, визначити їх відмінки Вишиванкою називають вишиту сорочку. З давніх-давен вважали , що вона захищає нас від усілякого лиха, наділяє нас цілющою силою рідної землі. Оберегом у давнину був і дівочий вінок. Він мав захищати дівчат від лихого ока і недуг. У вінок заплітали дванадцять квіток і різнокольорові стрічки.
Життя - це вже щастя? Інколи у нас, у людей, буває депресія... І тоді ми звертаємось до щастя, згадуємо усе добре, що було в нашому житті. Бо вона боїться щастя. Той же, хто не хворіє на цю хворобу, знає, що щастя - це і є життя. Та я ніколи ще не вічував подібного: коли те, що хочеться і подобається, що вже робив, стає майже неможливим. Мені хочется написати щось, але муза покинула мене. Наче знову пішла гуляти, і повернеться нескоро... Коли для тебе щастя - це писати для інших, то що може бути гірше, аніж втратити таке щастя? Але нам буде все одно, коли ми втратимо те, що зветься "життям". Це істина, тому й немає сенсу називати життя щастям. Втратимо його - і нічого не відчуємо. Ні жалю, ні болі. Треба шукати те, що стане щастям в цьому житті. Базове ж щастя від нього - це можливість чуомусь вчитися і пзнавати нове. Ось що ми маємо на увазі пад словами "життя - це вже щастя". Ось, як насправді, розкрийте вже очі... Хочете, наведу приклад з літератури? Мало хто згадає Гете і його "Фауста". Чи був Фауст щасливий, все своє життя присвятивши вивчиенню чогось нового? Отож, навіть базове щастявід життя - не таке вже й "щастя". Його ніколи ніхто не добуде так просто. Бо життя зі всіх сторін, з біологічної чи філософської, економічної чи іншої - надто складна штука, щоб так думати. Щоб дістатися "вінця насолоди", потрібно зробити неможливе - достягти балансу. На своіїй шкурі я відчув, що, все ж таки, ми все цінуємо лише тоді, коли втрачаємо. Але ж дещо можна повернути, а дещо - ні. Життя ми цінуємо завди інстинкту самозахисту, а якщо б його не було? Що тоді? Назвіть життя "щастям" без інстинкту самозахисту, і ви не будете цінувати це щастя, як і все інше. Думайте. Поки ще є час. Думайте...
1) Який другорядний член речення означає предмет і відповідає на питання непрямих відмінків?
означення
додаток
присудок
обставина
2) Яке з речень відокремлене обставиною ?
Чи ще щось є у світі, опріч сих двох полонин
Поки залізо тряслось та лящало, я ще раз востаннє, вбирав у себе спокій рівнини…
Його слуги – хмари, гори, темниці – закривають тебе від мене…
Тепло дихнула в лице пухка чорна рілля, повна спокою й надіїъ
3) Визначте серед поданих речень обставинне мети?
Не дуже гнівайтесь на мене, що я фарбую світ в зелене
Сама втекла в сніги, у глухомань, щоб віднайти душевну рівновагу
Ви так нічого й не сказали, хоч словом втішити могли
Слова в рядках – це давній спів громів, що відгриміли
4) У якому реченні виділене слово виступає додатком?
Нашу індивідуальність створює пам’ять.
Усе українське життя стає епосом.
Колись велика ріка Конка сьогодні стала річкою.
Весна – художник дуже знаменитий.
5) Яке речення поширено обставиною?
Брат радий до
Сестра вміє співати.
Учні починають навчатися.
Батьки поїхали відпочивати.
6) У якому реченні немає другорядних членів?
Чорне море було схвильоване
Наш син узявся байдики бити
Оленка раптом почала плакати
Жовте листя опадало додолу