Прочитати текст.визначити тему й основну думку,тип i стиль.дiбрати заголовок у формi словосполучення.знайдiть вiдноснi прикметники. у цей день люди дарують одне одному маленькi бутоньэрки у виглядi квiточок з ниточок бiлого i червоного кольорiв.ця прикраса,як i свято,называэться мерцiшором. за легендою,в перший день березня вийшла на узлiсся красуня весна,оглянулась i побачила,як на галявинцi,в заростях терену пробиваэться з-пiд снiгу пiдснiжник.вона вирiшла йому i почала розчищати навколо землю,звiльняючи його вiд колючих гiлок.зима побачила це i розлютувалась.змахнула руками,прикликала холодний вiтер зi снiгом,щоб знищити первоцвiт.слабка квiточка похилилась пiд жорстоким вiтром.а весна прикрила руками паросток i вкололась терником.з ii пораненоi руки впала крапля кровi,квiтка ожила.так весна перемогла зиму. кольори мерцiшора символiзують червону кров на бiлому снiгу.

Відповідь:

Грубість , це напевно те чого так не любить кожен з нас у комусь , але сам користується цим напевно щохвилини.Це дуже погана риса характеру.На мою думку ми застосовуємо грубість тоді , коли не хочемо показатись комусь слабким , або гірше його.Це скоріш за все демонстрування сили , можливо навіть не сили , характеру , того що він не гірший. Застосування грубості ніколи не призведе до чогось доброго. Краще дати зрозуміти людині все без зайвих криків , сварок та непорозумінь...Потрібно насамперед пам'ятати те , що ми не ідеал і потрібно поводитись добре , якщо ви хочете досягнути чогосьОтже на мою думку грубість - це демонстрування сили. Але стараймось відівчовуватись від поганого і пам'ятати про хороше).

Леся Українка започаткувала в українській літературі новий тип героя. Її ідеал – сильна (емоціями, волею, інтелектом) особистість, яка шукає розв’язання найгостріших духовних проблем життя. Її ідеал – це рух, активність, чин, ризик, порив сягнути недосяжного верхів’я. Цей образ зустрічаємо в багатьох творах («Осіння казка», «Contra spem spero!», цикл «Ритми»). Цю вольову особистість Леся Українка протиставляє пасивності, безпорадності.Леся Українка утвердила в українському середовищі ідею активного, войовничого націоналізму. Вона розглядала визволення і розквіт нації не як засіб, а як мету. Саме Леся надала націоналістичному світогляду трагічного забарвлення. Це трагізм непохитної волі, що швидше згине, як зрадить своїм ідеалам, трагізм упертої гордості мученика на хресті, шалу пораненого хижака, що перед наведеним дулом готується до останнього стрибка; це трагізм нації, поставленої перед вибором: перемогти або загинути. Ці ідеї виразно звучать у творах «Бранець», «Бояриня», «Оргія», «В дому роботи, в країні неволі», у драмах єврейського та єгипетського циклів.

Так, символіка драматичного етюду «В дому роботи, в країні неволі» (1906) прозора. Перед нами панорама будівництва величезного храму в Єгипті (це – картина розбудови імперії). Серцевина твору – діалог двох рабів – єгиптянина й гебрея у хвилину перепочинку. Єгиптянин хоч і раб, але упривілейованіший – заляпаний фарбою, а не брудом, на гебрея дивиться зверхньо. Він також хотів би мати кращу їжу, більший спочинок, але самою будівлею захоплений, мріє всьому світові нав’язати свій ідеал – культ пірамід. Між ним, наглядачем, будівничим, тобто між усіма соціальними станами єгиптян, є духовна єдність, спільна мета.

надеюсь, что чем-то тебе) Удачи, мур :3