Прочитати текст(за вибором). Намагайтесь усвідомити його зміст, тему й основну думку, запам'ятайте послідовність викладу матеріалу. Складіть план да тексту.
а) складні прикметники, утворені від складних іменників, писаних разом:електросилови́й (електроси́ла),залізобето́нний (залізобето́н),лісостепови́й (лісостеп),м’ясозаготіве́льний (м’ясозаготі́вля),радіофізи́чний (радіофізика), самохі́дний(самохід), теплообмі́нний (теплоо́бмін),чорнозе́мний (чорно́зем);
б) складні прикметники, утворені від сполучення іменника та узгодженого з ним прикметника: загальноосві́тній(зага́льна осві́та), легкоатлети́чний(легка́ атле́тика), мовностильовий(мо́вний стиль), народногоспода́рський(наро́дне господа́рство),народнопоети́чний (наро́дна пое́зія),первіснообщи́нний (перві́сна общи́на),правобере́жний (пра́вий бе́рег),сільськогоспода́рський (сільське́господа́рство), східнослов’я́нський (схі́дні слов’я́ни);
в) складні прикметники з другою віддієслівною частиною: волелю́бний, деревообро́бний, карколо́мний, машинобудівни́й.
Примітка. Прикметники з другою префіксальною віддієслівною частиною пишемо через дефіс: ванта́жно-розванта́жувальний, контро́льно-вимі́рювальний;
г) складні прикметники, в яких першим компонентом виступає прислівник:важкохво́рий, внутрішньозаводськи́й, загальнодержа́вний; так само й ті, в яких другим складником є дієприкметник:вищезга́даний, нижчепідпи́саний, новоутво́рений, свіжозру́баний, алетро́хи ви́ще зазна́чений (параграф), бо є пояснювальне слово.
Примітка 1. Прислівники, утворені від більшості відносних прикметників, здебільшого зберігають на собі логічний наголос і не зливаються в одне слово з наступним прикметником або дієприкметником: абсолю́тно сухи́й, ві́льно конверто́ваний, діаметра́льно протиле́жний, послідо́вно миролю́бний, рі́зко окре́слений, суспі́льно кори́сний, суспі́льно необхі́дний, хімі́чно зв’я́заний.
Примітка 2. У складних термінах прислівник — компонент, що уточнює значення складного прикметника, пишемо разом із цим прикметником:видовженотупоконі́чний, короткогрушоподі́бний, округлояйцеподі́бний;
ґ) складні прикметники (з двох або кількох компонентів), у яких основне змістове навантаження передає останній прикметник, а попередні лише звужують, уточнюють його. Такі прикметники здебільшого мають термінологічне значення:вузькодіале́ктне (мовне явище),грудочеревна́ (перепона),давньоверхньоніме́цька (мова),двовуглеки́слий (газ), лінгвостилісти́чні(особливості); також — глухоніми́й, сліпоглухоніми́й;
д) складні прикметники, першою частиною яких є числівник, написаний літерами: двадцятиповерхо́вий, семиразо́вий, стовідсотко́вий, стото́нний, двохсотдвадцятип’ятирі́чний, але 225-рі́чний;
е) складні прикметники, утворені з двох неоднорідних прикметників (зокрема ті, які виражають відношення родової ознаки до видової);поперечношліфува́льний (поперечний шліфувальний верстат).
2. Через дефіс пишемо:
а) складні прикметники, утворені від складних іменників, писаних із дефісом:ві́це-президе́нтський (ві́це-президе́нт),ди́зель-мото́рний (ди́зель-мото́р), соція́л-демократи́чний (соція́л-демокра́т),у́нтер-офіце́рський (у́нтер-офіце́р), член-кореспонде́нтський (член-кореспонде́нт).
Примітка. В окремих випадках, коли прикметник утворено від сполучення іменника з прикладкою, дефіс не ставимо:Москва́-ріка́ — москворі́цький;
б) складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному: агра́рно-сирови́нний, держа́вно-монополісти́чний, електро́нно-обчи́слювальний, культу́рно-техні́чний, лісопи́льно-стру́гальний, ма́сово-політи́чний, мо́вно-літерату́рний, навча́льно-виховни́й, науко́во-техні́чний, озе́рно-лісови́й, пло́ско-опу́клий, постача́льно-збутови́й, свердли́льно-довба́льний, суспі́льно-політи́чний, столя́рно-механі́чний; а також узвичаєні: всесві́тньо-істори́чний, літерату́рно-мисте́цький, наро́дно-ви́звольний, підзо́листо-боло́тний тощо; між компонентами цих складних прикметників, не з’єднаними в одне слово, можна вставити сполучник і:агра́рний і сирови́нний, навча́льний івиховни́й тощо;
в) складні прикметники, першу частину яких закінчують -ико (-іко, -їко):геро́їко-романти́чний, істори́ко-культу́рний, меха́ніко-математи́чний, полі́тико-економі́чний, фі́зико-географі́чний;
г) складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-:військо́во-морськи́й, військо́во-спорти́вний, воє́нно-істори́чний, воє́нно-стратегі́чний.
Однорідні члени речення — це такі члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком. Однорідні члени речення рівноправні і не залежать одне від одного. Вони називають поняття, близькі за своєю сутністю.
Наприклад, правильно сказано:
а) Тут були і авіатори, і танкісти, і артилеристи. (О. Гончар.) Але до цього переліку не можна додати “й офіцери”, бо це поняття іншого плану, ніж попередні назви;
б) Люблять жінки свою ланкову за слово тверде, за веселу вдачу й надійну дружбу.(А. Шиян.) Проте було б неправильно це речення оформити так: “за слово тверде, за веселу вдачу і що вона надійна подруга” — бо член речення і підрядне речення не можуть бути рівноправні;
Якщо в реченні є два або більше підметів, присудків чи однакових додатків, то вони однорідні.
1. Ми віддамо Вітчизні всі пориви, і дум політ, і силу наших рук. (В. Сосюра.)
2. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.
3. В яру колись гайдамаки табором стояли, лагодили самопали, ратища стругали.
4. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. (З тв. Т. Шевченка.)
Разом пишемо:
а) складні прикметники, утворені від складних іменників, писаних разом:електросилови́й (електроси́ла),залізобето́нний (залізобето́н),лісостепови́й (лісостеп),м’ясозаготіве́льний (м’ясозаготі́вля),радіофізи́чний (радіофізика), самохі́дний(самохід), теплообмі́нний (теплоо́бмін),чорнозе́мний (чорно́зем);
б) складні прикметники, утворені від сполучення іменника та узгодженого з ним прикметника: загальноосві́тній(зага́льна осві́та), легкоатлети́чний(легка́ атле́тика), мовностильовий(мо́вний стиль), народногоспода́рський(наро́дне господа́рство),народнопоети́чний (наро́дна пое́зія),первіснообщи́нний (перві́сна общи́на),правобере́жний (пра́вий бе́рег),сільськогоспода́рський (сільське́господа́рство), східнослов’я́нський (схі́дні слов’я́ни);
в) складні прикметники з другою віддієслівною частиною: волелю́бний, деревообро́бний, карколо́мний, машинобудівни́й.
Примітка. Прикметники з другою префіксальною віддієслівною частиною пишемо через дефіс: ванта́жно-розванта́жувальний, контро́льно-вимі́рювальний;
г) складні прикметники, в яких першим компонентом виступає прислівник:важкохво́рий, внутрішньозаводськи́й, загальнодержа́вний; так само й ті, в яких другим складником є дієприкметник:вищезга́даний, нижчепідпи́саний, новоутво́рений, свіжозру́баний, алетро́хи ви́ще зазна́чений (параграф), бо є пояснювальне слово.
Примітка 1. Прислівники, утворені від більшості відносних прикметників, здебільшого зберігають на собі логічний наголос і не зливаються в одне слово з наступним прикметником або дієприкметником: абсолю́тно сухи́й, ві́льно конверто́ваний, діаметра́льно протиле́жний, послідо́вно миролю́бний, рі́зко окре́слений, суспі́льно кори́сний, суспі́льно необхі́дний, хімі́чно зв’я́заний.
Примітка 2. У складних термінах прислівник — компонент, що уточнює значення складного прикметника, пишемо разом із цим прикметником:видовженотупоконі́чний, короткогрушоподі́бний, округлояйцеподі́бний;
ґ) складні прикметники (з двох або кількох компонентів), у яких основне змістове навантаження передає останній прикметник, а попередні лише звужують, уточнюють його. Такі прикметники здебільшого мають термінологічне значення:вузькодіале́ктне (мовне явище),грудочеревна́ (перепона),давньоверхньоніме́цька (мова),двовуглеки́слий (газ), лінгвостилісти́чні(особливості); також — глухоніми́й, сліпоглухоніми́й;
д) складні прикметники, першою частиною яких є числівник, написаний літерами: двадцятиповерхо́вий, семиразо́вий, стовідсотко́вий, стото́нний, двохсотдвадцятип’ятирі́чний, але 225-рі́чний;
е) складні прикметники, утворені з двох неоднорідних прикметників (зокрема ті, які виражають відношення родової ознаки до видової);поперечношліфува́льний (поперечний шліфувальний верстат).
2. Через дефіс пишемо:
а) складні прикметники, утворені від складних іменників, писаних із дефісом:ві́це-президе́нтський (ві́це-президе́нт),ди́зель-мото́рний (ди́зель-мото́р), соція́л-демократи́чний (соція́л-демокра́т),у́нтер-офіце́рський (у́нтер-офіце́р), член-кореспонде́нтський (член-кореспонде́нт).
Примітка. В окремих випадках, коли прикметник утворено від сполучення іменника з прикладкою, дефіс не ставимо:Москва́-ріка́ — москворі́цький;
б) складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному: агра́рно-сирови́нний, держа́вно-монополісти́чний, електро́нно-обчи́слювальний, культу́рно-техні́чний, лісопи́льно-стру́гальний, ма́сово-політи́чний, мо́вно-літерату́рний, навча́льно-виховни́й, науко́во-техні́чний, озе́рно-лісови́й, пло́ско-опу́клий, постача́льно-збутови́й, свердли́льно-довба́льний, суспі́льно-політи́чний, столя́рно-механі́чний; а також узвичаєні: всесві́тньо-істори́чний, літерату́рно-мисте́цький, наро́дно-ви́звольний, підзо́листо-боло́тний тощо; між компонентами цих складних прикметників, не з’єднаними в одне слово, можна вставити сполучник і:агра́рний і сирови́нний, навча́льний івиховни́й тощо;
в) складні прикметники, першу частину яких закінчують -ико (-іко, -їко):геро́їко-романти́чний, істори́ко-культу́рний, меха́ніко-математи́чний, полі́тико-економі́чний, фі́зико-географі́чний;
г) складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-:військо́во-морськи́й, військо́во-спорти́вний, воє́нно-істори́чний, воє́нно-стратегі́чний.
Однорідні члени речення — це такі члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком. Однорідні члени речення рівноправні і не залежать одне від одного. Вони називають поняття, близькі за своєю сутністю.
Наприклад, правильно сказано:
а) Тут були і авіатори, і танкісти, і артилеристи. (О. Гончар.) Але до цього переліку не можна додати “й офіцери”, бо це поняття іншого плану, ніж попередні назви;
б) Люблять жінки свою ланкову за слово тверде, за веселу вдачу й надійну дружбу.(А. Шиян.) Проте було б неправильно це речення оформити так: “за слово тверде, за веселу вдачу і що вона надійна подруга” — бо член речення і підрядне речення не можуть бути рівноправні;
Якщо в реченні є два або більше підметів, присудків чи однакових додатків, то вони однорідні.
1. Ми віддамо Вітчизні всі пориви, і дум політ, і силу наших рук. (В. Сосюра.)
2. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.
3. В яру колись гайдамаки табором стояли, лагодили самопали, ратища стругали.
4. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. (З тв. Т. Шевченка.)